Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Красилiна, Iрина Вікторівна
dc.date.accessioned 2024-05-10T09:54:57Z
dc.date.available 2024-05-10T09:54:57Z
dc.date.issued 2024
dc.identifier.citation Красилiна I. В. Ознаки пізньої seria в опері Антоніо Сальєрі «Арміда» // Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2024. № 1. С. 344–348. uk_UA
dc.identifier.uri http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/5471
dc.description The purpose of this work is to understand the specifics of identifying characters, plots, and means of musical expressiveness in the seria of the post-Neapolitan and post-Venetian era of the genre, considering that it was in the Neapolitan and later Venetian schools that the classic examples of the named opera typology emerged. The methodological basis of the work is the position of the intonation approach of B. Asafyev's school in Ukraine represented by I. Liashenko, I. Kotliarevskyi – and their numerous students who formed their own scientific schools. At the same time, we highlight the hermeneutic-comparative, biographical-descriptive, stylistic-genre methods, as they reflected the discovery of the psychology of creativity in the works of J. Huizinga, M. Eliade, and other art historians. The scientific novelty of the research is determined by the fact that for the first time in Ukrainian musicology the named composition by A. Salieri became the subject of research, the indicators of what is called today "late seria" are formulated for the first time, clarification is given regarding the interpretation of the typology of the traits of characters, typical of seria in general and those that are singled out at the level of the Viennese work of A. Salieri and other his contemporaries. Conclusions. The generalisation of information about the existence of seria from the beginning to the middle of the 18th century indicates significant changes in the conditions of the presentation of this genre in the theatre and the attitude of the public to the typical traits of characters of the classic seria, with a hagiographic shade, while the "late" version is "infected" with psychologism and a mixture of manifestations, up to the frankly pro-demonic presentation of the sorceress Armida in the opera of the same name by A. Salieri. And its very name, which is far from the ideal guidelines of Christian morality (and seria with the etymology literally translated as "serious" corresponds to the indication of the ecclesiastical meaning), is presented as the leading character, while the bearers of Christian virtues – Rinaldo and Ubaldo – according to the stage schedule find themselves "in the shadow" of the actions and expressions of the named main character. uk_UA
dc.description.abstract Мета праці – усвідомлення специфіки виявлення персонажів, сюжетики, засобів музичної виразності в seria доби постнеаполітанського і поственеціанського буття жанру, вважаючи що саме в неамполітанській і згодом венеціанській школах сталися класичні зразки названої оперної типології. Методологічною основою роботи виступають позиції інтонаційного підходу школи Б. Асаф’єва в Україні в особах І. Ляшенка, І. Котляревського – і їх числених вихованців, що самі сформували свої наукові школи. При цьому виділяємо герменевтично-компаративний, біографічно-описовий, стильово-жанровий методи, як вони відобразили відкриття психології творчості у працях Й. Хейзінгі, М. Еліаде, інших культурологів-мистецтвознавців. Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше в українському музикознавстві предметом дослідження стала названа композиція А. Сальєрі, вперше формулюються показники того, що називають сьогодні «пізньою seria», дано уточнення щодо трактування типології характерів персонажів, типових для seria взагалі і тих, яких виділяють на рівні віденьської творчості А.Сальєрі та інших митців його сучасників. Висновки. Узагальнення відомостей щодо буття seria від початку до середини XVIII століття вказує на суттєві зміни в умовах представлення цього жанру в театрі і відношення публіки до типових, з агіографічним відтінком, рис персонажів класичної seria, тоді як «пізній» варіант «заражається» психологізмом і змішаністю виявлень, аж до відверто продемонічного подання чарівниці Арміди в одноіменній опері А. Сальєрі. І саме її ім’я, далеке від ідеальних настанов християнської моралі (а seria з етимологією у буквальному перекладі «серйозна» відповідає вказівці на церковність смислу), виставлене у якості провідного персонажу, тоді як носії християнських чеснот – Рінальдо та Убальдо – за сценічним розкладом опиняються «у тіні» дій і вираження названої головної героїні. uk_UA
dc.language.iso uk_UA uk_UA
dc.subject опера uk_UA
dc.subject жанр в музиці uk_UA
dc.subject seria uk_UA
dc.subject пізня seria uk_UA
dc.subject музичний стиль uk_UA
dc.subject bel canto uk_UA
dc.subject А. Сальєрі uk_UA
dc.title Ознаки пізньої seria в опері Антоніо Сальєрі «Арміда» uk_UA
dc.title.alternative Signs of late seria in Antonio Salieri's opera “Armida” uk_UA
dc.type Article uk_UA


Долучені файли

Даний матеріал зустрічається у наступних фондах

Показати скорочений опис матеріалу