Короткий опис(реферат):
Мета праці – усвідомлення специфіки виявлення персонажів, сюжетики, засобів музичної виразності в seria
доби постнеаполітанського і поственеціанського буття жанру, вважаючи що саме в неамполітанській і згодом
венеціанській школах сталися класичні зразки названої оперної типології. Методологічною основою роботи
виступають позиції інтонаційного підходу школи Б. Асаф’єва в Україні в особах І. Ляшенка, І. Котляревського –
і їх числених вихованців, що самі сформували свої наукові школи. При цьому виділяємо герменевтично-компаративний, біографічно-описовий, стильово-жанровий методи, як вони відобразили відкриття психології
творчості у працях Й. Хейзінгі, М. Еліаде, інших культурологів-мистецтвознавців. Наукова новизна
дослідження визначається тим, що вперше в українському музикознавстві предметом дослідження стала названа
композиція А. Сальєрі, вперше формулюються показники того, що називають сьогодні «пізньою seria», дано
уточнення щодо трактування типології характерів персонажів, типових для seria взагалі і тих, яких виділяють на
рівні віденьської творчості А.Сальєрі та інших митців його сучасників. Висновки. Узагальнення відомостей
щодо буття seria від початку до середини XVIII століття вказує на суттєві зміни в умовах представлення цього
жанру в театрі і відношення публіки до типових, з агіографічним відтінком, рис персонажів класичної seria, тоді
як «пізній» варіант «заражається» психологізмом і змішаністю виявлень, аж до відверто продемонічного подання
чарівниці Арміди в одноіменній опері А. Сальєрі. І саме її ім’я, далеке від ідеальних настанов християнської
моралі (а seria з етимологією у буквальному перекладі «серйозна» відповідає вказівці на церковність смислу),
виставлене у якості провідного персонажу, тоді як носії християнських чеснот – Рінальдо та Убальдо – за
сценічним розкладом опиняються «у тіні» дій і вираження названої головної героїні.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of this work is to understand the specifics of identifying characters, plots, and means of musical
expressiveness in the seria of the post-Neapolitan and post-Venetian era of the genre, considering that it was in the
Neapolitan and later Venetian schools that the classic examples of the named opera typology emerged. The
methodological basis of the work is the position of the intonation approach of B. Asafyev's school in Ukraine represented
by I. Liashenko, I. Kotliarevskyi – and their numerous students who formed their own scientific schools. At the same
time, we highlight the hermeneutic-comparative, biographical-descriptive, stylistic-genre methods, as they reflected the
discovery of the psychology of creativity in the works of J. Huizinga, M. Eliade, and other art historians. The scientific
novelty of the research is determined by the fact that for the first time in Ukrainian musicology the named composition
by A. Salieri became the subject of research, the indicators of what is called today "late seria" are formulated for the first
time, clarification is given regarding the interpretation of the typology of the traits of characters, typical of seria in general
and those that are singled out at the level of the Viennese work of A. Salieri and other his contemporaries. Conclusions.
The generalisation of information about the existence of seria from the beginning to the middle of the 18th century
indicates significant changes in the conditions of the presentation of this genre in the theatre and the attitude of the public
to the typical traits of characters of the classic seria, with a hagiographic shade, while the "late" version is "infected" with
psychologism and a mixture of manifestations, up to the frankly pro-demonic presentation of the sorceress Armida in the
opera of the same name by A. Salieri. And its very name, which is far from the ideal guidelines of Christian morality (and
seria with the etymology literally translated as "serious" corresponds to the indication of the ecclesiastical meaning), is
presented as the leading character, while the bearers of Christian virtues – Rinaldo and Ubaldo – according to the stage
schedule find themselves "in the shadow" of the actions and expressions of the named main character.