Підтекст у кульмінаційному діалозі як режисерський метод уникнення мелодраматичних штампів

Abstract

Мета роботи. Проаналізувати прояв мелодраматичних штампів у жанрових структурах мелодрами, а також порівняти кульмінаційні сцени мелодрам та вивести проблему мелодраматичності кульмінаційного діалогу. Довести, що підтекст є одним з інструментів зниження патетичності мелодрами. Методологія роботи. Дослідження режисерських методів уникнення мелодраматичних штампів у кульмінаційному діалозі у своїй методологічній основі вимагало комплексного застосування мистецтвознавчих та культурологічних наукових методів. У процесі роботи використовувалися такі методи: системно-аналітичний метод (для вивчення та аналізу жанрових структур мелодрам), порівняльний метод (для порівняння кульмінацій жанрових та артгаузних мелодраматичних кульмінацій), метод класифікацій (для узагальнення та систематизації висновків). Наукова новизна полягає в реалізації спроби осмислення кульмінаційних сцен жанрових та авторських артгаузних мелодрам на наявність мелодраматичних штампів, типологізації клішованих кульмінаційних діалогів та режисерських методів їх уникнення. Висновки. У результаті дослідження було проаналізовано кульмінаційні сцени мелодрам та виявлено мелодраматичні штампи. Під час порівняння кульмінаційних сцен мелодрам було виведено, що діалог є одним із факторів клішованої мелодраматичності. Запропоновано до аналізу фільми з відсутністю штампів в кульмінації. На прикладі фільмів Пола Томаса Андерсона показано доцільність використання діалогу з підтекстом, який є одним з інструментів уникнення зайвої патетичності мелодрами. Зроблено висновок, що авторське переосмислення режисерів інших мелодраматичних штампів є перспективним для подальших наукових досліджень жанру мелодрами.