Теоретичні аспекти становлення та розвитку пародії в сучасній українській культурі

Abstract

Мета роботи – окреслити та проаналізувати теоретичні аспекти становлення і розвитку пародії як мистецько-видовищної форми в сучасній українській культурі. Методологія дослідження базується на теоретичному методі систематизації, що має комплексний характер та охоплює історичний метод, який застосовано для дослідження становлення та розвитку пародії в сучасній видовищній культурі; культурологічний метод дав змогу проаналізувати теоретичні засади становлення та розвитку пародії в сучасній українській культурі. Наукова новизна статті полягає в тому, що вперше виконано дослідження теоретичних аспектів становлення розвитку пародії як мистецько-видовищної форми в сучасній українській культурі на підставі вивчення наукових праць ХХ–ХХІ ст., присвячених цьому складному багаторівневому поняттю, окреслено та проаналізовано історичний аспект розвитку пародії у видовищній культурі, соціокультурний та етичний аспекти становлення пародії, аспекти впливу медіа та сучасних цифрових технологій на розвиток пародії в сучасних реаліях, її психологічний і правовий контексти. Висновки. На основі аналізу та систематизації джерел філософського, культурологічного та мистецтвознавчого спрямування визначено, що дослідження теоретичних аспектів становлення та розвитку пародії у видовищній культурі дає змогу стверджувати, що пародія є не тільки розважальною формою, а й потужним засобом культурної комунікації та розвитку сучасної української сценічновидовищної культури. Доведено, що пародія як мистецько-видовищна форма в сучасній українській культурі має глибокі психологічні та соціологічні виміри, сприяючи не тільки розвагам, але й критичному мисленню та соціальним змінам.