Національні виміри культурно-мистецького надбання Одеси в співвідношенні з українським Центром і Сходом

Abstract

Мета дослідження – виявлення специфіки етнічно-національного наповнення культурно-мистецького надбання Одеси з урахуванням її поліетнічного-полінаціонального статусу міста і культурної домінанти українсько-слов’янського фактору за її мілітарно-експансивною генезою. Методологічною основою виступають мистецтвознавчі показники інтонаційноїтконцепції у традиціях школи Б. Асаф’єва в Україні, представленої в роботах і авторів даного дослідження, а також у працях Д. Андросової, О. Муравської, О. Рощенко, І. Шевчук тощо. Спеціальна увага приділяється біографічно-описовому методу, засвідченому у дослідження В.Шульгіної та О. Яковлева. Наукова новизна дослідження угрунтована опорою на виділення регіональних ознак української культури з акцентуванням в даному разі полінаціонального-поліетнічного наповнення Півдня України, що дозволяє акцентувати висновки про певну множинність представлення видатних майстрів у причетності до української культурної аури – і це стосується характеристик таких видатних особистостей як К. Шимановський, В. Малішевський, С. Ріхтер, Г. Нейгауз тощо. Висновки. Специфіка Одеси і українського Півдня загалом відзначена перехрестями національно-етнічних і віросповідальних настанов, що охоплюють численні сімейні- родинні співвідношення, при тому що етнічним ядром став слов’янсько-український сплав російсько-українських і польсько-українських поєднань, і суттєвою була участь німців та інших національних вкраплень. Бурхливі соціальні перипетії корегували життєвий шлях багатьох вихідців з культурного середовища Одеси і українського Півдня взагалі, що згодом опинялися в інших національно-культурних вимірах, не втрачаючи культурного «заряду», отриманому на «малій батьківщині» регіонального південно-українського призначення. І навпаки, будучи народженими і випущеними у мистецький світ поза Україною, органічно згодом «вписувалися» в культутний простір Одеси і Півдня України загалом. Тому вводимо уточнення в характеристики національної належності (в ментально-культурному значенні) щодо таких авторів: В. Малішевський – український, російський і польський композитор, К. Шимановський – польський, український композитор, В. Ребіков – український, російський композитор і теоретик, С. Ріхтер, Г. Нейгауз – українські, російські піаністи, в аналогії до двоїстості українські – російські митці щодо М. Врубеля, В. Кандинського, М. Рославця тощо.