Вокальний цикл Мануеля де Фальї Trois Mélodie: інтертекстуальний аналіз

Abstract

Мета дослідження – проаналізувати художні тексти Теофіля Ґотьє у вокальному циклі Мануеля де Фальї «Trois Mélodies» (1909), виявити роль міжнаціональних зав’язків європейських культур у камерно-вокальної творчості композитора. Методологія дослідження полягає в застосуванні: компаративного, структурного методів, наративного та інтертекстуального аналізів вокального циклу «Trois Mélodies» на вірші Т. Ґотьє. Наукова новизна полягає у здійсненні аналізу композиторського і поетичного стилів у французькому національному жанрі mélodie, внутрішньо текстових зв’язків художньої мови різних видів мистецтв, що узгоджуються в процесі інтерпретації в інтермедіальний простір. Аналіз циклу презентує художньо-естетичні орієнтири індивідуального авторського стилю, взаємовплив широкого спектру національних і інтернаціональних традицій. Висновки. Вірші Т. Ґотьє, що увійшли до вокального циклу М. де Фальї, містять елементи екфразису, встановлюють інтертекстуальні зв’язки, які ґрунтуються на взаємодії художніх кодів різних видів мистецтв. Наративна природа циклу «Trois Mélodies» М. де Фальї поглиблює візуалізацію віршів у жанрі верлібр, психологізм образної сфери, містить всі риси французького жанру mélodie: верховенство мелодії, оперну монологічність, міцні інтонаційні зв'язки мовленнєвих конструкцій вокальної та фортепіанної партій тощо. Оригінальність композиторської інтерпретації полягає у поєднанні французьких: жанру mélodie і стилю «еspafioladas», де іспанськи ритмічні та мелодичні ефекти використовуються в інтернаціональному стилі і лише віддалено схожі на характерні риси іспанського фольклору, наряду з суто історичним національним стилем «cante jondo» та французьким стилем «сhinoiserie». Вокальний цикл М. де Фальї «Trois Mélodies» на вірші Т. Ґотьє є яскравим прикладом специфічного інтернаціонального діалогу культур.