Abstract:
Мета роботи – визначення основ смислотворення диригентським жестом регента і хормейстера згідно
специфіки управління хором в церковно-прикладній і концертно-художній сферах виявлення вказаної
спеціалізації, на основі знань про можливості в цьому плані корифеїв одеської хорової школи в особах К.Пігрова,
Д.Загрецького, Л. Бутенко та інших знаних її представників. Методологічна основа – інтонаційний підхід
школи Б. Асаф’єва в Україні, компаративно-герменевтичні і культурологічні пролонгації інтонаційності в працях
Д. Андросової, Т. Вєркіної, О. Козаренка, І. Котляревського, І. Ляшенка, Лю Бінцяна, О. Маркової, О. Муравської,
О. Соколової, Г. Шпак, В. Шульгіної, ін., із застосуванням науково-дослідницьких методів: мистецтвознавчо-
аналітичного, описово-історичного, культурно-регіоністичного, релігієзнавчого, інтелектуально-біографічного
визначення, ін. Наукова новизна роботи визначається тим, що вперше в Україні і поза нею виконавські відкриття
названих величних представників одеської хорової школи стали предметом аналізу в конкретиці осмислення
окремих прийомів, стильових знахідок, виокремлення регентської складової хормейстерського надбання за
функцією смислового ядра виконавської виразності управління хором. Висновки. Вперше в українському
музикознавстві чітко проведена розрізняюча риса між саме регентським і хормейстерським загалом принципом
хорового диригування, з огляду на прикладний характер першого, але того, що зазначає генезис і атрибуцію
хорового вокалу як спеціального смислу вираження ідеальних настанов людського світогляду, тоді як художня
значущість живить хормейстерську роботу як у храмі, так і в концертно-театральній сферах. Також виділені
«інструментальні» важелі хормейстерської діяльності як налагодження «інструменту» хорового багаторівнево
ритмізованого звучання - і саме вокально-«мовленнєвий» пласт. З них перше тримається на мінімальній
жестикуляції диригента, тоді як другий потребує певної пластичної виразності рухів рук, але минаючи
самозначущість того «ручного балету», який в певних умовах заважає інтонаційній точності звуковираження.
Вперше піднято питання щодо інтонаційної продуктивності звукоподання диригента на рівні тренажу і виступу
підготовленого майстром хора.
Description:
The purpose of the work is to determine the foundations of meaning-making by the conducting gesture of the
regent and choirmaster according to the specifics of choir management in the church-applied and concert-art spheres of
identifying the specified specialisation, based on knowledge about the possibilities in this regard of the luminaries of the
Odesa choral school in the persons of K. Pihrov, D. Zahretskyi, L. Butenko and other well-known representatives. The
methodological basis is the intonation approach of the school of B. Asafyev in Ukraine, comparative-hermeneutic and
cultural prolongations of intonation in the works of D. Androsova, T. Verkina, O. Kozarenko, I. Kotliarevsky,
I. Liashenko, Liu Binjan, O. Markova, O. Muravska, O. Sokolova, H. Shpak, V. Shulhina, with the use of scientific and
research methods: art history-analytical, descriptive-historical, cultural-regionalist, religious studies, intellectual-
biographical definition. The scientific novelty of the work is determined by the fact that, for the first time in Ukraine and
abroad, the executive discoveries of the named great representatives of the Odesa choral school became the subject of
analysis in the specifics of the understanding of individual techniques, stylistic findings, the separation of the regent
component of the choir master's heritage according to the function of the semantic core of the executive expressiveness of choir management. Conclusions. For the first time in Ukrainian musicology, a distinguishing feature has been clearly
drawn between the regent and choirmaster general principles of choral conducting, taking into account the applied nature
of the former, but that which marks the genesis and attribution of choral vocals as a special meaning of expressing the
ideal guidelines of the human worldview, while the artistic significance nourishes the choirmaster's work both in the
temple and in concert-theatrical spheres. The "instrumental" levers of the choir master's activity as the adjustment of the
"instrument" of the choral multi-level rhythmic sound are also highlighted – and the vocal-"speech" layer in particular.
The first of them relies on the conductor's minimal gesticulations, while the second requires a certain plastic
expressiveness of hand movements, but bypassing the self-importance of that "hand ballet", which under certain
conditions interferes with the intonation accuracy of sound expression. For the first time, the question was raised about
the intonation performance of the conductor's sound presentation at the level of training and performance of the choir
master.