Специфіка вокального виховання акторів-юнаків із залишковими явищами мутації

Abstract

Мета роботи – з’ясувати особливості вокального виховання акторів-юнаків, які мають залишкові ознаки мутації. Методологія дослідження – вивчення та осмислення теоретичних розробок вчених-фоніатрів та вокально-методичної літератури за темою статті, ознайомлення з різними аспектами вокального виховання юнаків на різних стадіях мутації в українських мистецьких навчальних закладах, використання практично- фахового і педагогічного досвіду автора статті. Наукова новизна – розробка питань про специфіку вокального виховання саме акторів-юнаків із залишковими ознаками мутації (публікації з цього питання, по суті, відсутні). Висновки. У статті зазначається важливість зосередження в роботі викладачів сценічного співу на заключній стадії мутації – післямутаційній, притаманній частині юнаків акторського фаху. Увага закцентована на таких питаннях: неточність інтонування голосів постмутантів; характерні порушення дихання і згладжування регістрів звучання; з’ясування викладачем категорії голосів та їх тембрально-діапазонних ознак; методично правильна організація занять з рекомендаціями підбору для конкретного типу голосів навчального репертуару, зокрема українських народних пісень; теситурно-динамічні проблеми; єдність вокально-технічного й художньо- виконавського розвитку акторів-юнаків. стадії мутації – післямутаційній, притаманній частині юнаків акторського фаху. Увага закцентована на таких питаннях: неточність інтонування голосів постмутантів; характерні порушення дихання і згладжування регістрів звучання; з’ясування викладачем категорії голосів та їх тембрально-діапазонних ознак; методично правильна організація занять з рекомендаціями підбору для конкретного типу голосів навчального репертуару, зокрема українських народних пісень; теситурно-динамічні проблеми; єдність вокально-технічного й художньо- виконавського розвитку акторів-юнаків.