Монодичне першоджерело «Богородичних Догматів» Олександра Кошиця: підсумки музично-теоретичного дослідження

Abstract

Мета дослідження – визначити закономірності внутрішнього влаштування монодичних піснеспівів – першоджерела твору О. Кошиця «Богородичні Догмати», а також відповідного їм інструментарій музично- теоретичного аналізу. Обидва питання є до сьогодні не вирішеними у музикознавчих працях. Методологія дослідження. З позицій системного методу виявлені особливості упорядкування піснеспіву, насамперед, у аспекті формотворення, в їх обумовленості законами системи Осмогласся, зокрема, гласового поспівкового фонду. Функціональний метод застосований для визначення функцій поспівок як елементів піснеспіву у його формотворенні. Компаративний метод був базовим для виявлення специфіки явища тематизму в поспівковому середовищі як провідного елементу формотворення. Історико-стильовий метод долучений для обґрунтування запропонованого інструментарію музично-теоретичного аналізу та критеріїв його коректності. Наукова новизна. Вперше виконано музично-теоретичне дослідження монодичного першоджерела «Богородичних Догматів» О. Кошиця відповідним їх системній природі інструментарієм. Вперше запропоновано методику аналізу монодичного літургійного піснеспіву у аспекті формотворення. Висновки. Встановлено, що коректний науковий аналіз монодичних богослужбових догматиків є можливим лише на базі поспівкового фонду музичного Октоїху. З’ясовано, що поспівки виконують у формотворенні усі необхідні функції, які властиві явищу тематизму, а саме: структурування музичного руху засобами утворення структурних одиниць синтаксичного рівня, оформлення розділів та частин форми засобами певного групування поспівок, встановлення спеціальних сполучень між ними, їх функціональної диференціації під кутом зору виконання ними композиційних функцій тощо. Визначено, що базовими для проявлення тематичного значення поспівок та їх функціональної ролі є загальні закономірності дії взаємообумовленої пари відносин – повторювання та оновлення матеріалу