Abstract:
Метою статті є дослідження комеморативних практик культури в проєкції баянно-акордеонного
виконавства. Аналіз виконавських аспектів на зазначених вище інструментах у культурній памʼяті та
ідентифікації, а також екстраполяція того, як воно формує та утримує історично-культурну пам’ять. Методологія
дослідження базується на використанні міждисциплінарного підходу, що поєднує концепцію культури пам’яті
(щодо впливу баянно-акордеонного виконавства на комеморативні практики) та концепцію ідентичності (про
розуміння формування ідентичності та збереження культурної спадщини крізь призму фестивально-конкурсного
руху). Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше здійснено спробу екстраполяції баянноакордеонного виконавства з комеморативними практиками в контексті сучасної культурної динаміки, з
відображенням їх ролі у формуванні ідентичності та збереженні культурної спадщини. Обґрунтовано
партисипативність мистецтва, культури памʼяті та ідентичності в реаліях сьогочасної російсько-української
війни. Висновки. Дослідницький напрям студії пам’яті актуалізує цінність комплексного аналізу механізмів
формування колективної пам’яті та особливостей її впливу на розгортання суспільних культурно-мистецьких
процесів, зокрема культурної політики, цінностей. Ці заходи призначені для відображення конкретного
історичного наративу, який має суттєве значення для значної частини спільноти. Виявлено, що важливим
елементом комеморативних практик у культурно-мистецькій сфері є баянно-акордеонне виконавство. Розвиток
репертуарної політики, підвищення легітимності баяна та акордеона нерозривно пов'язані з професійним
зростанням майстерності виконавців. Встановлено, що у 1990-х роках, з огляду на потребу в розвитку
комеморативних практик в Україні, відзначається значний розвиток конкурсно-фестивального руху. Джерелами
національної музики для баяна та акордеона є побутове масове музикування, передумови розвитку якого
визначили історія створення і розповсюдження інструментів. Ці чинники підкреслюють цінність таких
інструментів як вагомих важелів реалізації культурної політики щодо національної пам’яті в музичному
мистецтві України.
Description:
he article aims to investigate commemorative practices in culture within the context of bayan-accordion
performance. The analysis focuses on the performance aspects of these instruments within cultural memory and
identification, as well as extrapolates how they shape and maintain historical-cultural memory. The research
methodology is based on an interdisciplinary approach, combining concepts of cultural studies and memory culture to
study the impact of bayan-accordion performance on commemorative practices, contributing to a better understanding of
identity formation and cultural heritage preservation through the lens of festival-competition movements. The scientific
novelty of this research lies in analysing the interaction of bayan-accordion performance with commemorative practices
in the context of contemporary cultural dynamics, reflecting their role in identity formation and cultural heritage
preservation. The study opens up new perspectives for understanding the interrelationship between art, memory, and
identity during periods of socio-cultural change. Conclusions. This study has established that an essential condition for
the existence of a nation's identity as a form of state is the presence of unified political, economic, informational,
educational, religious, and other institutions specific to that nation. Cultural memory formation policies are utilised by
state institutions as a tool for shaping communication between various bearers of specific political beliefs and preferences.
The research direction of memory studies is gaining popularity, highlighting the value of a comprehensive analysis of mechanisms shaping collective memory and its impact on the development of societal, particularly cultural policies,
cultural-artistic processes, and values. These measures are intended to reflect a specific historical narrative that holds
significant importance for a substantial portion of the community. It has been identified that a crucial element of
commemorative practices in the cultural-artistic sphere is bayan-accordion performance. The expansion of repertoire and
the increase in legitimacy of the bayan and accordion are inseparably linked to the professional growth of performers. It
has been noted that in the 1990s, amid the need for the development of commemorative practices in Ukraine, significant
growth in the festival-competition movement is observed. The roots of national music for the bayan and accordion lie in
household mass music-making, where the prerequisites for development have their origins in the history of the creation
and dissemination of instruments. These factors underscore the value of these instruments as significant levers in the
implementation of cultural policies regarding national memory in the musical arts of Ukraine.