Культуротворчий потенціал інститутів громадянського суспільства: аксіологічний аспект

Abstract

Мета статті – дослідити культуротворчий потенціал інститутів громадянського суспільства та їх аксіологічний вияв у сучасному суспільстві. Методологія дослідження передбачає застосування принципів об’єктивності, історизму, а також використання міждисциплінарного підходу та сукупності методів: аналітичного, культурологічного, що дозволило цілісно дослідити окреслену тематику та отримати відповідні результати роботи. Наукова новизна полягає в тому, що вперше питання інститутів громадянського суспільства розглянуто в розрізі їх культуротворчого потенціалу та аксіологічних інтенцій, а також окреслено їх основні тенденції розвитку на сучасному етапі. Висновки. Інститути громадянського суспільства через свою ціннісну орієнтацію сприяють побудові більш справедливого, демократичного та інклюзивного суспільства. Вони підтримують розвиток громадянської свідомості, сприяють збереженню культурного різноманіття і працюють над вирішенням соціальних проблем. Через свою активну позицію і діяльність інститути громадянського суспільства мають вплив на формування громадської думки щодо культурних питань і можуть бути важливими учасниками процесу розробки культурної політики, часто виступаючи як незалежні експерти та лобісти інтересів культурних спільнот. Культуротворчий потенціал інститутів громадянського суспільства є багатогранним і важливим для стійкого розвитку суспільства. Завдяки своїй діяльності, інститути громадянського суспільства не лише зберігають і популяризують культурну спадщину, але й сприяють розвитку нових культурних форм, підтримці культурного різноманіття та захисту культурних прав. Отже, аксіологічний аспект діяльності інститутів громадянського суспільства є ключовим для розуміння їхнього впливу на соціум та значення в сучасному світі.