Дуальність як корінь самотності в жанрі моноопери на прикладі «людського голосу» Ф. Пуленка

Abstract

Мета роботи – розглянути природу явищ самотності та самості в контексті філософій дуалізму та абсолютизму, провести паралель між класичним театром конфлікту та духовним театром цілісності; виявити психологічні причини саморуйнівної поведінки персонажу Жінки моноопери Ф. Пуленка «Людський голос». Методологія дослідження складає поєднання різних підходів, таких як: міждисциплінарний – з метою ширшого бачення проблеми в контексті теми дослідження, аналітичний – з метою якісного зіставлення отриманих даних про поняття, а також спостереження – з метою виявлення причин поставленої проблеми. Наукова новизна – у статті вперше виявлено психологічні причини саморуйнівної поведінки персонажу Жінки моноопери Ф. Пуленка «Людський голос», розглянуто природу явищ самотності та самості в контексті філософій дуалізму та абсолютизму. Висновки. У ході дослідження були виявлені причини саморуйнівної поведінки персонажа Жінки моноопери «Людський голос». Розглянувши феномен аутодеструкції як один із потягів в теорії дуалізму та його прояви у соціокультурному колі, ми дійшли до висновку, що самотність веде до роздільності, самість – до абсолютизму та цілісності. Провівши паралель між класичним театром конфлікту та духовним театром цілісності , зробили висновок, що конфлікт у театрі звужує сприйняття аудиторії, пропагуючи дуальність у світосприйнятті. В той час як духовний театр цілісності навпаки має функцію лікуючу, гармонізуючи всі внутрішні процеси глядача через актора.