Короткий опис(реферат):
Мета статті – здійснити культурологічну рефлексію для з‘ясування особливості еволюції поняття
«травматичний досвід», окреслити специфіку його концептуально-смислового розгортання у європейському
соціокультурному просторі. Методологія дослідження включає загальнонаукові принципи систематизації та
узагальнення досліджуваної проблеми, які дали змогу визначити й науково обґрунтувати існуючі теорії,
концептуальні підходи до розуміння змісту понять «травма», «травматичний досвід», «травми модернізації»,
«травми соціальних змін». Застосування аксіологічного підходу дало можливість виявити в розглянутих теоріях
міждисциплінарних характер, виявити персоналізовані наукові позиції, їх культурологічний контекст.
Використання аналітичного методу дозволило виявити концептуальні засади подальших наукових перспектив
осмислення проблематизації травматичного досвіду, а саме з‘ясування ролі та значення культурних /
креативних практик в опрацюванні травматичного досвіду на основі дослідження еволюції цього поняття в
межах становлення trauma studies як самостійного напряму наукового знання та здійснити спробу розробити
алгоритми їх практичної реалізації в дискурсі прикладної культурології. Наукова новизна полягає в здійсненні
культурологічного аналізу персоналізованих наукових позицій щодо еволюції поняття «травматичний досвід» з
огляду на специфіку його концептуально-смислового розгортання у європейському соціокультурному просторі.
Висновки. Концептуально-смислове розгортання поняття травматичний досвід відбувається на тлі динамічної
зміни європейського загального соціокультурного контексту, спричиненого початком і перебігом Першої
світової війни. Вже під час ведення війни та по її завершенні на основі набутого емпіричного досвіду лікування
численних травм і психічних розладів розпочинається наукове осмислення їх природи, специфіки проявів
травматичного досвіду, військові лікарі, психіатри й психологи стали розробляти рекомендації щодо його
переживання, подолання, пропрацювання / опрацювання. Еволюція поняття «травматичний досвід» у дискурсі
класичного психоаналізу відбувалася в єдності епістемологічної і герменевтичної теорії досвіду, відіграючи
провідну роль в експлікації травми і травматичного досвіду у сферу зацікавлень різних соціально-гуманітарних
наук від мистецтвознавства і культурології до соціології і політології. Розширивши предметне поле вивчення
травми і травматичного досвіду, З. Фрейд закладає підґрунтя і методологічного принципу, який отримує назву
міждисциплінарного і стає одним із базових для подальшого дослідження травми й травматичного досвіду на
широкому тлі цілісної картини буття людини в соціумі та світі культури.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the article is to conduct a cultural reflection to clarify the peculiarities of the evolution of the
concept of traumatic experience, to outline the specifics of its conceptual and semantic deployment in the European
socio-cultural space. The research methodology includes general scientific principles of systematisation and
generalisation of the problem under study, which allowed to identify and scientifically substantiate existing theories,
conceptual approaches to understanding the content of the concepts of trauma‘, traumatic experience‘, trauma of
modernisation‘, trauma of social change‘. The purpose and objectives of the article led to the use of an axiological
approach, which allowed identifying the interdisciplinary nature of the theories under consideration, revealing
personalised scientific positions and their cultural context. The use of the analytical method allowed us to identify conceptual foundations for further scientific perspectives on the problematisation of traumatic experience, namely, to
clarify the role and significance of cultural/creative practices in processing traumatic experience by studying the
evolution of this concept within the framework of the formation of trauma studies as an independent field of scientific
knowledge and to make an attempt to develop algorithms for their practical implementation in the discourse of applied
cultural studies. The scientific novelty lies in the cultural analysis of personalised scientific positions on the evolution
of the concept of ‗traumatic experience‘, in view of the specifics of its conceptual and semantic deployment in the
European socio-cultural space. Conclusions. The conceptual and semantic development of the concept of traumatic
experience unfolds against the dynamic change in the European general socio-cultural context caused by the outbreak
and course of the First World War. Already during the war and after its end, on the basis of the empirical experience
gained in the treatment of numerous traumas and mental disorders, scientific understanding of their nature, the specifics
of traumatic experience manifestations began, and practicing military doctors, psychiatrists and psychologists
developed recommendations for its experience, overcoming, and processing/working through. The evolution of the
concept of traumatic experience in the discourse of classical psychoanalysis developed in the unity of epistemological
and hermeneutical theory of experience, playing a leading role in explicating trauma and traumatic experience in the
sphere of interest of various social sciences and humanities, from art history and cultural studies to sociology and
political science. By expanding the subject field of studying trauma and traumatic experience, Freud laid the foundation
for a methodological principle that is called interdisciplinary and becomes one of the basic ones for further studying
trauma and traumatic experience against the broad background of a holistic picture of human existence in society and
the world of culture.