Еволюція поняття «травматичний досвід»: культурологічний аспект

Abstract

Мета статті – здійснити культурологічну рефлексію для з‘ясування особливості еволюції поняття «травматичний досвід», окреслити специфіку його концептуально-смислового розгортання у європейському соціокультурному просторі. Методологія дослідження включає загальнонаукові принципи систематизації та узагальнення досліджуваної проблеми, які дали змогу визначити й науково обґрунтувати існуючі теорії, концептуальні підходи до розуміння змісту понять «травма», «травматичний досвід», «травми модернізації», «травми соціальних змін». Застосування аксіологічного підходу дало можливість виявити в розглянутих теоріях міждисциплінарних характер, виявити персоналізовані наукові позиції, їх культурологічний контекст. Використання аналітичного методу дозволило виявити концептуальні засади подальших наукових перспектив осмислення проблематизації травматичного досвіду, а саме з‘ясування ролі та значення культурних / креативних практик в опрацюванні травматичного досвіду на основі дослідження еволюції цього поняття в межах становлення trauma studies як самостійного напряму наукового знання та здійснити спробу розробити алгоритми їх практичної реалізації в дискурсі прикладної культурології. Наукова новизна полягає в здійсненні культурологічного аналізу персоналізованих наукових позицій щодо еволюції поняття «травматичний досвід» з огляду на специфіку його концептуально-смислового розгортання у європейському соціокультурному просторі. Висновки. Концептуально-смислове розгортання поняття травматичний досвід відбувається на тлі динамічної зміни європейського загального соціокультурного контексту, спричиненого початком і перебігом Першої світової війни. Вже під час ведення війни та по її завершенні на основі набутого емпіричного досвіду лікування численних травм і психічних розладів розпочинається наукове осмислення їх природи, специфіки проявів травматичного досвіду, військові лікарі, психіатри й психологи стали розробляти рекомендації щодо його переживання, подолання, пропрацювання / опрацювання. Еволюція поняття «травматичний досвід» у дискурсі класичного психоаналізу відбувалася в єдності епістемологічної і герменевтичної теорії досвіду, відіграючи провідну роль в експлікації травми і травматичного досвіду у сферу зацікавлень різних соціально-гуманітарних наук від мистецтвознавства і культурології до соціології і політології. Розширивши предметне поле вивчення травми і травматичного досвіду, З. Фрейд закладає підґрунтя і методологічного принципу, який отримує назву міждисциплінарного і стає одним із базових для подальшого дослідження травми й травматичного досвіду на широкому тлі цілісної картини буття людини в соціумі та світі культури.