Abstract:
Мета статті – виявити особливості феномену екранного танцю в контексті діалогізму хореографічного та
аудіовізуального мистецтва. Методологія дослідження. Застосовано метод аналізу та синтезу (для
опрацювання наукової літератури з теми дослідження та виявлення основних концепцій екранного танцю),
термінологічний метод (для уточнення поняття «екранний танець»); типологічний метод та метод історико культурного аналізу (для виявлення особливостей взаємодії хореографічного та аудіовізуального мистецтва в
історичній ретроспективі), метод узагальнення та ін. Наукова новизна. Досліджено феномен екранного танцю
в контексті діалогізму хореографічного та аудіовізуального мистецтва в історичній ретроспективі; уточнено
поняття «екранний танець»; осмислено властивості екранного танцю, розглянуто точки спільного впливу та
взаємообміну між фільмом і танцем, які визначають його як автономну практику; введено до наукового обігу
маловідомі і невідомі джерела, а також результати досліджень сучасних закордонних вчених. Висновки.
Дослідження виявило, що у науковій літературі не існує жорстких критеріїв для визначення екранного танцю.
Протягом історичного розвитку ця форма мистецтва зазвичай означувалася рядом термінів, обмежених
вказівками на матеріальність (відеотанець, кінотанець, танцювальний фільм та ін.), проте саме екранний танець
формулює спільний знаменник між ними. У межах проблематики діалогізму хореографічного та
аудіовізуального мистецтва екранний танець можна розглядати як форму дослідження, що вивчає взаємозв‘язки
між композицією, хореографічною мовою та значеннями тіла, руху, простору і часу в контексті сучасних
дебатів про культурні практики. Екранний танець може приймати різноманітні форми та риси і перетинати
жанри, без обмежень в тому, як може відбуватися виробництво, знімання, монтаж та розповсюдження.
Співіснування хореографічного і аудіовізуального в концепції екранного танцю характеризується постійною
динамічною взаємодією, специфіку якого визначають інноваційні технологічні винаходи та тенденцій
соціокультурного простору.
Description:
The purpose of the article is to reveal the peculiarities of the phenomenon of screen dance in the context of
dialogism of choreographic and audiovisual art. Research methodology. The method of analysis and synthesis was
applied (to study the scientific literature on the research topic and identify the main concepts of screen dance), the
terminological method (to clarify the concept of "screen dance"); the typological method and the method of historical
and cultural analysis (to identify the peculiarities of the interaction of choreographic and audiovisual art in historical
retrospect), the method of generalisation. Scientific novelty. The phenomenon of screen dance is studied in the context
of dialogism of choreographic and audiovisual art in historical retrospect; the concept of "screen dance" has been
clarified; the properties of screen dance are understood, the points of common influence and mutual exchange between
film and dance are considered, which define it as an autonomous practice; little-known and unknown sources, as well as
the results of research by modern foreign scientists, were introduced into scientific circulation. Conclusions. The study
found that there are no strict criteria for defining screen dance in the scientific literature. During the historical
development, this art form was usually denoted by a number of terms limited by indications of materiality (video dance,
film dance, dance film), but it is screen dance that formulates the common denominator between them. Within the
problematics of dialogism of choreographic and audiovisual art, screen dance can be considered as a form of research that studies the relationships between composition, choreographic language, and the meanings of body, movement,
space, and time in the context of contemporary debates about cultural practices. Screen dance can take many forms and
features and cross genres, with no limits on how it can be produced, filmed, edited and distributed. The coexistence of
choreographic and audiovisual in the concept of screen dance is characterised by a constant dynamic interaction, the
specifics of which are determined by innovative technological inventions and trends in the socio-cultural space.