«Екзерсиси» для флейти,  фагота і фортепіано Геннадія Ляшенка крізь  призму розвитку камерно-інструментального  мистецтва

Ярушевський, Тарас Васильович

DSpace Home
→
Статті
→
Статті
→
View Item

«Екзерсиси» для флейти, фагота і фортепіано Геннадія Ляшенка крізь призму розвитку камерно-інструментального мистецтва

Ярушевський, Тарас Васильович

URI: http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/6035

Date: 2024

Abstract:

Мета роботи – виявити еволюцію українського камерно-інструментального ансамблю у складі флейти, фагота й фортепіано як унікального типу музичного мислення; дослідити темброві та фактурні трансформації традиційних прийомів композиторської мови. Методологія роботи. Закономірності камерно-ансамблевого інструменталізму у творах українських та світових композиторів проаналізовано із застосуванням порівняльно історичного методу, а предмет дослідження вдалося системно опрацювати за допомогою музично-аналітичного методу. Наукова новизна статті полягає в дослідженні джерел еволюції вказаного камерного складу та введені цього твору в музикознавчий науковий обіг задля сприяння ширшому побутуванню «Екзерсисів» Г. Ляшенка у виконавській практиці. Висновки. Творчість Геннадія Ляшенка вирізняється постійним пошуком нових форм вираження, зокрема через глибоке дослідження тембрових і фактурних можливостей музичних інструментів. Це дало змогу композиторові створювати багатогранні звукові контрасти у своїх камерних творах. Його «Екзерсиси» для флейти, фагота і фортепіано є бездоганним прикладом сучасного підходу до специфічного й досить рідкісного камерно-ансамблевого складу, який у ХХ столітті зазнав нової хвилі розвитку. «Екзерсиси» для флейти, фагота і фортепіано вирізняються складною фактурою, експериментами з класичною тричастинною формою, поліфонічним викладом і тембровою колористикою, що притаманно багатьом творам Г. Ляшенка. До прикладу, мелодичний матеріал флейти та фагота розвивається у взаємодії з ритмічною та гармонічною основою фортепіано. Тож протягом усіх «Екзерсисів» фагот відіграє роль своєрідного опонента флейті. Автор використовує темброву гнучкість фагота для створення різноманітних текстур, поєднуючи глибоке й тепле звучання цього інструмента з легким, прозорим тембром флейти. Завдяки цьому фагот стає одним з основних носіїв драматичного розвитку твору.

Description:

The purpose of the article is to explore the evolution of the Ukrainian chamber-instrumental ensemble composed of flute, bassoon, and piano, investigating its distinctive musical language as well as examining the timbral and textural transformations of traditional compositional techniques. The research methodology. The study applies a comparative historical method to analyse the characteristics of chamber ensemble instrumentalism in works by Ukrainian and international composers, complemented by a systematic approach facilitated by musical-analytical methods. Scientific novelty. This article contributes to the musicological discourse by examining the origins of this specific chamber ensemble and formally introducing Hennadii Liashenko’s ‘Exercises’ into scholarly discussions. This is intended to promote broader performance recognition of ‘Exercises’ within instrumental practice. Conclusions. Hennadii Liashenko's work is marked by an enduring quest for new forms of expression, particularly through an in-depth exploration of the timbral and textural potentials of musical instruments. This approach allowed him to create multifaceted sound contrasts within his chamber compositions. His ‘Exercises’ for flute, bassoon, and piano exemplify a contemporary perspective on this unique yet relatively rare chamber ensemble, which experienced a renewed wave of development in the 20th century. The ‘Exercises’ distinguish themselves through intricate texture, experimentation with classical ternary form, polyphonic exposition, and timbral colour that are characteristic of many of Lyashenko's works. For instance, the melodic material of the flute and bassoon interacts with the rhythmic and harmonic foundation of the piano. Throughout the ‘Exercises’, the bassoon functions as a contrasting counterpart to the flute, with its timbral flexibility contributing to the creation of varied textures, combining its rich, warm sound with the light, transparent timbre of the flute. Thus, the bassoon emerges as a primary vehicle for the work's dramatic development.

Show full item record