Стилістика та орнаменталістика французької кераміки періоду історизму на прикладі мануфактури Gien

Abstract

Мета дослідження. У статті здійснюється комплексний аналіз та систематизація художньо-стилістичних особливостей виробів французької керамічної мануфактури La Faïencerie de Gien періоду історизму (1850–1900). Дослідження спрямоване на визначення джерел стилістичних запозичень, їх характерних особливостей та специфіки інтерпретації у виробах мануфактури, а також встановлення взаємозв'язку між загальноєвропейськими тенденціями історизму та їх втіленням у французькому фаянсовому виробництві XIX ст. Методи дослідження. В основу дослідження покладено комплексний міждисциплінарний підхід, що включає: історико-хронологічний метод, компаративний аналіз порівняння оригінальних історичних зразків та їх інтерпретацій у виробах Gien та мистецтвознавчий аналіз. Систематизація використана в дослідженні для класифікації основних стильових напрямів у продукції мануфактури та структурування отриманих даних за типологічним принципом виробництва. Наукова новизна. У дослідженні здійснено комплексну систематизацію та класифікацію основних стильових напрямів у виробах мануфактури La Faïencerie de Gien періоду історизму, що дозволило створити цілісну картину художньо-стилістичного розвитку виробництва. Детально досліджено та охарактеризовано особливості інтерпретації історичних стилів у продукції мануфактури, включаючи технічні, художні та композиційні аспекти, що розширює розуміння специфіки роботи керамічних виробництв періоду історизму. Встановлено та обґрунтовано прямий зв'язок між загальноєвропейськими тенденціями історизму та їх втіленням у французькому фаянсовому виробництві XIX ст. на прикладі конкретної мануфактури. Висновки. На основі проведеного дослідження було систематизовано та всебічно проаналізовано основні стильові напрями у виробах мануфактури La Faïencerie de Gien періоду історизму. Встановлено, що вони формують дві групи: французькі регіональні стилі та стилі запозичені з інших регіонів. Дослідження підтвердило, що період найвищого розквіту виробництва мануфактури (1850–1900) хронологічно збігся з періодом зрілого історизму у французькому декоративно-ужитковому мистецтві. Цей фактор став визначальним у формуванні художньо-стилістичної програми виробництва, зумовивши системне звернення до історичних стилів як джерела натхнення та творчої інтерпретації. В результаті дослідження виявлено, що мануфактура досягла виняткових успіхів у відтворенні стилістики італійського Ренесансу, створивши власний впізнаваний стиль «де Жьєн».