Традиції реалістичного живопису у відображенні київського міського пейзажу художників 1970–1980-х рр.

Abstract

Метою статті є вивчення традицій реалістичного живопису, що знайшли своє відображення у київському міському пейзажі 1970–1980-х років. У центрі уваги – аналіз творчих методів художників цього періоду та визначення їхнього впливу на збереження культурної ідентичності спадщини міста. Методологія дослідження. У роботі використано комплекс методів, зокрема: мистецтвознавчий аналіз, аналітичний підхід, історико культурний метод та порівняльний аналіз. Застосування цих методів дає змогу здійснити всебічне й ґрунтовне вивчення об'єкта дослідження, а також сприяє досягненню достовірних і аргументованих наукових результатів. Особливу увагу приділено аналізу художніх творів київських митців 1970–1980-х років у контексті їхньої творчої манери, тематики та загального культурно-історичного тла епохи. Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає в систематизації та аналізі традицій реалістичного живопису у контексті зображення міського простору Києва в 1970–1980-х роках. У роботі вперше комплексно розглянуто художні прийоми, стилістичні особливості та індивідуальні творчі підходи київських митців цього періоду. Визначено їхній внесок у збереження візуального образу міста як елемента історичної та культурної спадщини. Крім того, проаналізовано вплив соціокультурних чинників – зокрема ідеологічних настанов, міської інфраструктурної трансформації та особливостей повсякденного життя – на формування художнього бачення урбаністичного простору. Висновки. У статті розкрито важливе значення традицій реалістичного живопису для збереження культурної пам’яті та відображення київського міського пейзажу в 1970–1980-х роках. Проведено аналіз творчості провідних художників зазначеного періоду, виявлено ключові тенденції у зображенні міського середовища, охарактеризовано їхній внесок у формування цілісного культурного образу Києва. Виявлено, що мистецькі практики того часу не лише фіксували зовнішні зміни міського простору, а й сприяли глибшому усвідомленню історичної цінності та ідентичності міста в умовах соціальних трансформацій. Реалістичний живопис виступив засобом так званого візуального архівування міського ландшафту та вагомим чинником у процесах культурної ідентифікації киян.