Музична естетика Джона Доуленда: від епохи Єлизавети І до сучасного осмислення

Abstract

Мета дослідження полягає в осмисленні творчості Джона Доуленда через призму концепції меланхолії як відображення специфічного світогляду англійського суспільства від епохи Єлизавети I до сучасності. Методологічна основа дослідження базується на історично-концептуальному, герменевтичному методі та компаративному аналізі фактологічних даних з опорою на праці Е. Чемберса, В. Маккефрі, Д. Дрю, Д. Пултон, Е. Феллоуза, П. Холмана, А. Рулі, Ф. Хезелтайна та ін. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що зроблено спробу розкрити специфіку естетики меланхолії як унікального явища та частини національного культурного коду Англії; здійснено дослідження музичної естетики Джона Доуленда в контексті культури єлизаветинської доби та її впливу на сучасне музичне мистецтво Англії. Висновки. Англійська меланхолія як специфічний культурний код нації формувалася під впливом комплексу чинників: географічної ізольованості Британії, особливих кліматичних умов, пуританської спадщини з її акцентом на самоаналізі, а також емпіризму англійської філософської думки. Ключову роль у музичному втіленні та закріпленні цього феномену відіграв композитор Джон Доуленд, який не просто відобразив схильність до меланхолійних настроїв, але створив естетику меланхолії та здійснив революційний прорив у кількох напрямах. У період домінування вокальних жанрів він підніс лютневу музику до рівня високого мистецтва. Універсальність його музичної мови дозволила подолати станові кордони єлизаветинської Англії – твори композитора з однаковим успіхом виконувались як при королівському дворі, так і в міському середовищі. Естетика меланхолії суттєво вплинула на подальший розвиток англійської музичної культури.