НЕОФОЛЬКЛОРИЗМ ЯК СТИЛЬОВИЙ НАПРЯМ В КОМПОЗИТОРСЬКІЙ ТВОРЧОСТІ ХХ СТ.

Abstract

Мета роботи - дослідити стильові особливості, пов’язані з неофольклорними елементами у творчості вітчизняних композиторів ХХ ст. Методологія полягає в застосуванні загального наукового принципу об’єктивності, історико-логічного, аналітичного, компаративного та культурологічно-мистецтвознавчого методів у дослідженні чинників, що обумовлювали розвиток неофольклорних стильових тенденцій у творчості українських композиторів ХХ ст., що сприяло генезі музично-виконавської культури в умовах міжкультурних зав’язків, взаємодій та полістилістики в культурі й мистецтві, детермінованих особливостями кута заломлення в межах національних культур глобального і національно-специфічного. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізові та розкритті особливостей розвитку неофольклоризму, що сприяло формуванню як класичного академічного репертуару, так і сучасних напрямів, пов’язаних зі світовими музичними тенденціями, що найбільш яскравий прояв мало численних творах українських композиторів ХХ ст. Своєю чергою, такі видозміни підвищують рівень виконавської майстерності, формуючи цілісне художньо-естетичне явище української музичної культури. Висновки. Розвиток музичної культури ХХ ст. був одним із важливих чинників збереження культурної ідентичності та нині є невід’ємною складовою частиною української національної музичної культури, важливим фактором збереження і розвитку окремих її жанрів, творчих напрямів. різнобічна взаємодія академічної музики з фольклором є сьогодні однією з найважливіших складових сучасної музичної України. Фольклорний мелос, передаючись від покоління до покоління, утворює свій неповторний побутовий мистецький діалект, який плідно впливає на музичну творчість. Він не втрачає первинного автентичного начала; на його основі з’являються нові форми музичного мовлення, розширюючи межі традицій, зближуючись із професійним, академічним мистецтвом. В умовах сучасного життя неофольклоризм як цілісне явище набуває важливого значення в культурному та духовному відродженні країни, збереженні безцінної спадщини українського народу, його культурної ідентичності як всередині країни, так за кордоном.