Abstract:
У дисертації відтворено культуротворчий потенціал релігійного туризму,
сутність і специфіку якого розглянуто на тлі становлення українського досвіду
в процесі здійснення туристичної діяльності, в контекст якої входить і така
номенклатура спеціальності як «релігійний туризм». Систематизовано
історіографію, джерелознавчу базу, методи та понятійно-категоріальний апарат
дослідження і показано процес «прирощування» нового знання в динаміці
опрацювання проблеми релігійного туризму.
Спираючись на аналіз існуючих досліджень проблеми релігійного туризму,
який здійснювався переважно у контексті історико-релігієзнавчих та
туризмологічних напрацювань, у роботі представлений культурологічний
підхід до розкриття сутності означеної проблеми, який спирається на такі
засадничі принципи як міждисциплінарність, регіоніка, персоналізм, діалогізм
як аспект широкої проблеми спілкування, постійне удосконалення понятійно-
18
категоріального апарату. Це здійснювалось за рахунок введення в широкий
теоретичний ужиток таких понять та формально-логічних структур як
«культуротворення», «культуротворець», «культурний простір», «культурна
цінність – цінність культури» та ін.
У роботі принципово важливою визначена проблема функцій як
туристичної діяльності в цілому, так і релігійного туризму, зокрема. Серед
функцій релігійного туризму наголошено на значенні наступних: історикокультурній, пізнавальній, виховній, релаксаційній та естетико-емоційній.
Процес виявлення культуротворчого потенціалу релігійного туризму
пов’язаний в дослідженні з аналізом проблеми паломництва та прощі по святих
місцях, які інтерпретуються в якості сталої традиції українського народу.
Наголошено на соціально-культурній та морально-психологічній сутності цих
засобів духовного очищення та зазначено, що паломництво є приналежністю
усіх релігійних конфесій.
В аналіз специфіки релігійного туризму включено розгляд християнських
(православних та католицьких), мусульманських, хасидських святинь і підкреслена
пізнавально-виховна сутність святинь загально конфесійного значення. Пояснено
причини та особливості сучасного паломництва до святих місць і показано, що
релігійний паломницький туризм стимулює формування духовної культури
особистості – культури спілкування, взаємодопомоги та взаємодії.
Description:
The dissertation defines the cultural potential of religious tourism, the essence
and specificity of which is considered on the background of the formation of
Ukrainian experience in the implementation of tourism activities. It is noted that
«religious tourism» is included in the nomenclature of specialties in tourism.
The historiography, source study base, methods and conceptual-categorical
apparatus of the research are systematized and the process of «growing» new
knowledge in the dynamics of the study of the problem of religious tourism is shown.
Based on the analysis of the existing research of the problem of religious
tourism, which were carried out mainly in the context of historical-religious and
tourism studies, the thesis presents a cultural analysis of the definition of the essence
of the problem of religious tourism, which is based on the following fundamental
principles: interdisciplinarity, regionality, personalism, dialogism as an aspect of a
broad problem of communication, the continuous improvement of the conceptualcategorical apparatus through the introduction and implementation in the broad
theoretical use such concepts and the formal and logical structures as «cultural
creation», «cultural creator», «cultural space», «cultural value - the value of culture»,
etc. In the research, the problem of functions of both tourism activity in general and
religious tourism, in particular, is determined to be fundamentally important. Among
the functions of religious tourism, attention is paid to the importance of historical,
cultural, cognitive, educational, relaxation and aesthetic-emotional ones.
The process of identifying the cultural potential of religious tourism is connected
with the analysis of the problem of pilgrimage and pilgrim’s journey to holy places, which
are interpreted as a stable tradition of the Ukrainian people. The social-cultural and moralpsychological essence of these ways of spiritual purification is emphasized and it is
indicated that the pilgrimage is the affiliation of all religious denominations.
The analysis of the specifics of religious tourism includes the consideration of
Christian (Orthodox and Catholic), Muslim, Hasidic shrines and emphasizes the
cognitive and educational essence of shrines of universal denominational
significance. The reasons and features of the modern pilgrimage to the holy places are
explained and it is shown that religious pilgrimage tourism stimulates the formation
of the spiritual culture of the individual - the culture of communication, mutual
assistance and interaction