Музично-поетичний вимір піснеспівів вечірні (на матеріалі українських ірмологіонів XVI–XVIII ст.)

Abstract

У дисертаційному дослідженні розглядається важливий чин візантійського обряду  вечірнє богослужіння, зміст якого розкриває таїнства християнського вчення. Структура вечірні була повністю адаптована в Києворуський період, і вже відтоді вибрані піснеспіви цієї служби входять до національних рукописних літургійних збірників. Важливо відзначити, що репертуар вечірні за Типіконом Дольницького (ХІХ ст.) свідчить про збереження основного змісту і послідувань піснеспівів вечірні від часів прийняття Україною християнства. З упровадженням в Україні п’ятилінійного типу запису (XVI ст.) виникають нотовані ірмологіони, репертуар яких охопив найбільш уживані й найяскравіші літургійні піснеспіви в точному прочитанні. На цій основі простежено процес фіксації жанрів вечірні в українських ірмологіонах XVI–XVIIІ ст., здійснено їх класифікацію в контексті цілісної структури вечірнього богослужіння. Виокремлено репертуар змінних і незмінних циклів, які творять певний змістовий каркас служби, представлений у жанровому різноманітті: від стислого прокимена до мелодично розлогого догматика. Докладний аналіз цих піснеспівів дозволив виявити загальні структурні риси вечірні з позиції співдії богословського змісту і музичнопоетичного складу, що сукупно творять досконалу музичну форму. Такий зв’язок досягається також характерними музичними особливостями: виразово-інтонаційними, ладовими і метро-ритмічними засобами. Все це увиразнює глибокий зміст вечірнього богослужіння, виокремлюючи його як одне з центральних у добовому літургійному колі.