Abstract:
Дисертація присвячена висуненню концепції німецького «світового театру» як ідейно-художнього феномену, що обіймає якість вираження і драматургії німецької опери другої половини ХХ - початку ХХІ ст. - на матеріалі опер Б. А. Ціммермана, А. Раймана, Й. Відмана та ін. Німецький світовий театр утворює закономірне і, одночасно, парадоксальне явище світової культури. Національна ідея, як дещо «всеосяжне», як закарбування еклектики «світової імперії», з якою об’єктивно пов’язана історія європейських і неєвропейських народів - все це утворює актуалізовані у ХХ ст. явища культури і художнього світу. У другій половині ХХ ст. опера транспонується із вагнерівського наскрізного дійства в зручні для широкого слухача номерні структури і,відсуваючи сутність симфонізму у Х. В. Хенце, на інтермедії. Тенденція, яка намітилася щодо «побутовизму» сюжету опери, що зберігає міфологенну всеосяжність, спостерігається в несподівано різкому парадоксальному вираженні у Циммермана, твори якого симптоматично склалися на грані авангарду/поставангарду. Німецький світовий театр А. Раймана зміщується до домінування світового на рівні сюжетно-образних позицій, тоді як німецьке визначається стилістикою речитативних і декламаційних наповнень, показових для оперної поствагнерівської традиції. Творчість Й. Відмана демонструє зживання ідей німецького світового театру як антитези вагнерівського ентузіастичного пафосу піднесення німецького світу. Опери Й. Відмана фіксують межі німецького світового театру й апробованої класикою «літературної опери.
Description:
This dissertation is dedicated to the idea of German "World Theatre" as a conceptual and artistic phenomenon, that encompasses the properties of the expression and dramaturgy of German opera in the second half of the 20th century and the beginning of the 21st century. This work is based on material from operas by B. A. Zimmernann, A. Reimann, J. Widmann and others. German World Theatre constitutes an inherently plausible and, at the same time, paradoxical phenomenon in world culture. The national idea of an "all-embracing entity", as embodiment of eclecticism in the "World Empire" is objectively linked to the history of European and non-European peoples-altogether forming novel phenomena in the cultural and artistic world of the 20th century. In the second half of the 20th century, opera underwent a transformation from Wagner's through-composition into numeral structures more approachable by the common listener and moves the symphonic elements, to the intermezzos, as in H. W. Henze's works. Emerging tendencies of "mundaneness" in the topics of the opera, which yet preserve the mythological universalism, can be found in Zimmermann's unexpectedly sharp and paradoxical expression, whose works have symptomatically originated at the margin of the avantgarde/post-avantgarde. A. Reimann's German World Theatremoves towards the dominance of the mundane at the level of personification of the subject, while the German element is defined in the stylistics of the recitative and declamatory segments, which are indicative of the opera in the post-Wagnerian tradition. The opus of J. Widmann showcases the abolition of German World Theatre as the antithesis to the Wagnerian enthusiastic pathos of the grandeur of the German world. J. Widmann's operas mark the frontier of both the German World Theatre and "literary opera" practiced in the classical period.