Description:
Музичні портрети сягають своїм корінням образотворчого мистецтва,
поняття «вокальний цикл» - аналогічно поетичному циклу в літературі, має текстове, вербальне
наповнення дозволяє говорити не просто про звернення до літературного джерела, а й до більш
глибинних зв'язків з поняттям психології особистості та психологізму в цілому. Портрети
Ф. Пуленка в камерно-вокальному жанрі відрізняються новою філософією, заглибленням в
психологію людини, її внутрішній досвід синергичної (грець. σσνεργία — співробітництво,
співучасть) самоорганізації, пов'язаний з еволюцією людства. Вокальний цикл стає закінченим
твором, в якому всі частини пов'язані між собою: єдністю ідеї, змістом, явною або прихованою
«сюжетністю», єдиної драматургією, міцними інтонаційними зв'язками мовних конструкцій
вокальної та фортепіанної партій. Наративна природа вокальних портретів містить елементи
екфразису, тим самим посилюється зв'язок з образотворчим мистецтвом, відбувається
візуалізація окремих творів мистецтва, поглиблюється психологізм образної сфери циклу. В
статті зазначені тільки межі проблеми, яка потребує подальшого вивчення з боку еволюції
жанру, з опорою на його глибинний потенціал щодо прояву психологізму в синтетичних
жанрах.