Abstract:
Мета статті — висвітлення особливостей формування національних композиторських шкіл країн Латинської Америки в контексті мистецьких течій ХІХ-ХХ століть. Методологія дослідження спирається на комплексний підхід із застосуванням системно-структурного, функціонального та компаративного методів, що дозволяє дослідити особливості формування національних композиторських шкіл Аргентини, Бразилії, Куби, Мексики в контексті європейського неофольклоризму та латиноамериканського музичного націоналізму ХІХ-ХХ століть. Наукова новизна полягає у висвітленні спільних для латиноамериканських країн принципів втілення музичного націоналізму в галузі музичного мислення, жанру, стилю, засобів музичної виразності (ладу, гармонії, ритму, тембрів та їх сполучень). Висновки. Осмислення композиторами Латинської Америки власного культурного спадку на основі європейського неофольклоризму спричинило формування ідеології духовного і художнього «націоналізму», втіленої як «негризм» на Кубі і в Бразилії, «індихенізм» в Аргентині, «ацтекський ренесанс» в Мексиці. Якщо на рівні засобів музичної виразності пошуки латиноамериканських композиторів в цілому були в річищі європейського неофольклоризму, то в галузі музичного мислення, стилю та жанру були зроблені відкриття, які уможливили кристалізацію специфічного латиноамериканського образу художнього і музичного мислення, а саме: вільне поєднання різних пластів власного фольклору, національного фольклору і європейських жанрів, вільне маніпулювання засобами різних європейських музичних епох
Description:
The purpose of the article is to highlight the formation features of national composer schools in Latin America in the context of the XIX-ХХ centuries artistic trends. The methodology of the study is based on an integrated approach using system-structural, functional and comparative methods, which allows one to study the peculiarities formation features of national composer schools of Argentina, Brazil, Cuba, Mexico in the context of European neo-folklore and Latin-American musical nationalism of the 19th and 20th centuries. The scientific novelty is to cover the principles of musical nationalism embodiment in the fields of musical thinking, genre, style, means of musical expressiveness (mode, harmony, rhythm, timbres, and their combinations) common to the Latin American countries. Conclusions. Understanding Latin American composers of their own cultural heritage on the basis of European neo-folklorism entailed the formation of spiritual and artistic "nationalism" ideology embodied as "Negrymism" in Cuba and in Brazil, "Indianism" in Argentina, "Aztec Renaissance" in Mexico. If, at the level of musical expressiveness, the search for Latin American composers as a whole was in line with European neo-folklore, then in the field of musical thinking, style, and genre they were discovered that led to the formation of a specific Latin American image of artistic and musical thinking, namely: the free combination of different layers own folklore, national folklore and European genres, free manipulation of the means of various European musical eras