Короткий опис(реферат):
Мета роботи полягає в осмисленні особливостей «художнього» та «візуального» образу у сучасному образотворчому мистецтві. Основним методологічним підходом є культурно-семіотичний аналіз форм прояву візуалізації сучасної художньої культури. Застосування системного підходу дозволило вивчити семіотичні системи, що сприяють усебічному розкриттю проблеми семантики сучасних форм візуалізації. Інтегративний підхід уможливив дослідження у нових формах візуалізації сучасної художньої мови, що поєднала в собі інформаційну та естетичну функції. Системно-ціннісний та історико-типологічний підходи дозволили виявити роль та функції мистецтва public art у формуванні образно-сюжетної структури в сучасній українській культурі. Через виявлені зміни традиційні образи візуалізуються за допомогою нової художньої мови, що не відповідає традиційним змістам художнього образу. Наукова новизна роботи полягає в розширенні особливостей «художнього» та «візуального» образу у сучасному образотворчому мистецтві. Зокрема, вказано, що сьогодні культура змінює свої спрямування з вербальної на візуальну комунікацію, тому головним завданням художнього образу стає візуальний спосіб передачі інформації та спілкування з аудиторією на певному культурному рівні. Художні образи є засобами трансляції та передачі інформації, що нерозривно пов‘язані з культурним контекстом, вони завжди виходять за межі простого зображення дійсності та мають радше елітарний характер. Водночас візуальні образи звертаються до суспільства наочною та знайомою для нього візуальною мовою, комунікуючи із глядачем, візуалізуючи певну інформацію або ідею. Висновки. Відтак художні та візуальні образи мають як спільні точки, так і відмінності: візуальний образ, власне, є складовою художнього образу і відрізняється від нього певною об‘єктивністю та узагальненістю. Сучасні митці працюють на межі між візуальністю та художнім образом, наповнюючи свої твори різними соціальними та естетичними функціями. Однак для того, щоб розуміти художні образи, глядач має бути інформаційно та культурно підготовленим, а візуальні образи — легко сприйматися широкою аудиторією.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the article is to comprehend the features of "artistic" and "visual" images in contemporary art. Methodology. The main methodological approach is the cultural-semiotic analysis of the forms of manifestation of visualization of contemporary art culture. The application of a systematic approach allowed us to study semiotic systems that contribute to the comprehensive disclosure of the problem of the semantics of modern forms of visualization. The integrative approach has enabled research in new forms of visualization of modern artistic language, which combines informational and aesthetic functions. System-value and historical-typological approaches allowed to reveal the role and functions of public art in the formation of image-plot structure in modern Ukrainian culture. Due to the revealed changes, traditional images are visualized with the help of a new artistic language, which does not correspond to the traditional meanings of the artistic image. The scientific novelty of the work lies in the expansion of the features of "artistic" and "visual" images in modern fine arts. In particular, it is noted that today‘s culture changes its direction from verbal to visual communication, so the main task of the artistic image is a visual way of transmitting information and communicating with the audience at a certain cultural level. Artistic images are means of transmitting and transmitting information that are inextricably linked to the cultural context, they always go beyond a simple depiction of reality and are rather elitist in nature. At the same time, visual images address society in a visual and familiar visual language, communicating with the viewer, visualizing certain information or idea. Conclusions. Therefore, artistic and visual images have both common points and differences: the visual image, in fact, is a component of the artistic image and differs from it by certain objectivity and generalization. Contemporary artists work on the border between visuality and artistic image, filling their works with various social and aesthetic functions. However, in order to understand artistic images, the viewer, as a rule, must be informationally and culturally prepared, and visual images must be easily perceived by the public.