3D-mapping як синтез технології та мистецтва: ґенеза, еволюція та актуальність у сучасному світі

Abstract

Мета статті – виявити особливості формування проекційного мепінгу як синтезу технології та мистецтва; розглянути специфіку розвитку та тенденції використання технології 3D-mapping в історичній ретроспективі. Методологія дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення зумовлених нею завдань застосовано комплексний підхід до вивчення ґенези відеомеппінгу, а також методи сучасного мистецтвознавства, зокрема, історичний метод (для дослідження особливостей використання відеопроекцій у соціомистецькому просторі в ретроспективі); еволюційний метод (для розгляду динаміки розвитку відеомеппінгу як синтезу мистецтва і технологій); типологічний метод (для виявлення особливостей використання 3D-mapping, відповідно до специфіки сучасних мультимедійних технологій) та ін. Наукова новизна. Досліджено формування та розвиток 3D Video Mapping як унікального напрямку аудіовізуального мистецтва; виявлено та охарактеризовано особливості використання медіа технологій в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.; розглянуто еволюції відеомеппінгу на сучасному етапі та специфіку використання проекційного меппінгу в інноваційних мультимедійних технологіях сучасності, зокрема просторі доповненої реальності. Висновки. Історія світового мистецтва засвідчує, що художники-новатори завжди спиралися на інноваційні методи, інструменти та матеріали, з метою вираження власного творчого бачення. На сучасному етапі 3D Video Mapping функціонує відповідно до специфіки сучасного соціомистецького простору та медіа пейзажу. Проте, дигітальна культура та нові медіа-середовища є лише типовим для кінця ХХ – початку ХХІ ст. тлом даної форми мистецтва, що насправді має давню культурну традицію. На сучасному етапі відеомистецтво може бути створене та показане на екрані шляхом додавання різноманітних інтерфейсів та інструментів в якості частини постановки або інсталяцій. Відеоінсталяції початку ХХІ ст. формують відношення між простором (зовнішні чи внутрішні стіни будівель, сценічний простір та ін.) та матеріалами, котрі відеолізуються і відображаються на певній поверхні. Відповідно до специфіки, простір відіграє активну роль в процесі демонстрування та визнання новаторських мистецьких форм у публічному просторі.