Короткий опис(реферат):
Метою роботи є аналіз специфіки формування етнокультурної самосвідомості вірмен в оточенні кількісно домінуючого автохтонного українського етносу, однак, в умовах різних держав, під владою яких в різні часи знаходилися. Методологія дослідження включає використання методів компаративного аналізу та синтезу, а також історичності. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні критеріїв етнокультурної самоідентифікації вірмен в Україні та обґрунтуванні підстав для використання терміну «українські вірмени» в історичному контексті. Висновки. Етнокультурна самоідентифікація вірмен залежить як від зовнішніх, насамперед, політичних, факторів, так і від власного вибору кожного представника етносу, що стає особливо помітним та визначальним у процесі вторинної етнокультурної самоідентифікації вірмен України в ХІХ-поч. ХХ ст. Важливою складовою цього процесу є колективна історична пам’ять. Внаслідок тривалого проживання поза межами Батьківщини, частина вірмен повністю виокремлює себе з поля колективної історичної пам’яті та асимілюється з автохтонами, а частина, зберігаючи традиційну історичну пам’ять, корегує та доповнює її новими маркерами з діаспорної історії і набуває нову модифіковану етно-культурну самоідентифікацію на зразок «українські вірмени», «польські вірмени», «російські вірмени» тощо.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the research is to analyze the specifics of the formation of Armenian ethnocultural ethnoculturalsness in the environment of the quantitative dominant autochthonous Ukrainian ethnos, however, in the conditions of different states, which wielded the lands of Ukraine during the history. The methodology includes the methods of comparative analysis and synthesis, as well as historicity. The scientific novelty of the study is to determine the criteria for ethnocultural self-identification of Armenians in Ukraine and to substantiate the grounds for using the term "Ukrainian Armenians" in the historical context. Conclusions. The ethnocultural self-identification of the Armenians depends both on the external, first of all, political, factors, and on the individual choice of each representative of the ethnic group, which becomes especially noticeable and determinative in the process of secondary ethnocultural self-identification of the Armenians of Ukraine in the 19th.-20 centuries. An important part of this process is the collective historical memory. Due to the long residence outside of the Motherland, part of the Armenians completely isolates itself from the field of collective historical memory and assimilates with autochthons, while some, preserving the traditional historical memory, adjusts it with new markers of diaspora history and acquires a new modified ethno-cultural self-identification such as «Ukrainian Armenians», «Polish Armenians», «Russian Armenians», etc.