ІДЕЇ МІСТЕРІАЛЬНОСТІ У МУЗИЧНІЙ КУЛЬТУРІ ХХ СТОЛІТТЯ (НА ПРИКЛАДІ ФОРТЕПІАННОЇ ТВОРЧОСТІ ОЛІВ’Є МЕССІАНА)

Abstract

Соціальні катаклізми XX століття стали причиною зростання інтересу до релігійних вчень, розвитку релігійної філософії в річищі різних християнських конфесій. Це актуалізувало процеси містерізації культури XX століття. Виявом цього стало формування нової містерії, що відбулося всупереч наростаючому протягом століття потужному натиску науки, науково-технічної революції з їх атеїстичними тяжіннями світоглядних установлень. Разом з тим, поширення містеріальних ідей пов’язано з неокласицистськими та необарочними тенденціями в музичній культурі XX століття, з її схилянням до діалогу культур, прагненням до відтворення множинних виявлень жанрів. Освоєння наукових уявлень про містерію відбувається в різних сферах гуманітарного знання, в тому числі та в мистецтвознавстві, що дозволило виявити цілий ряд складових містеріальності. Її визначає сукупність рис, що об'єднують два найбільш відомі історико-культурні типи містерії: язичницькі священнодійства, поширені у народів Стародавнього Сходу та Стародавньої Г реції, а також жанр західноєвропейського релігійного театру Середньовіччя та Відродження. До них відносяться архетипічні ідеї й засоби втілення, властиві обом різновидам містерії. Визначним є лідерство О. Мессіана в музичні культурі XX століття, а також глибинний вплив методу його мислення на подальші покоління митців, в тому числі, й сучасних. Відповідно, складається необхідність глибокого наукового осмислення ґенези новаційності О. Мессіана в фортепіанній творчості у зв’язку з проявами містеріального комплексу. Тема дослідження розглядається в аспекті проєкції на твори О. Мессіана творчості О. Скрябіна, зокрема йдеться про прояви скрябінівського тла мислення у творах «Турангаліли» і «Святого Франциска Ассизького». Цей зріз співвідношень творчих позицій О. Скрябіна та О. Мессіана визначив Г. Еймерт, заявивши, що «коріння світового авангарду в Росії», а ім'я їм - О. Скрябін.