АНОТАЦІЯ ДО ДЕМОНСТРАЦІЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ СОЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Зосім, Ольга Леонідівна

АНОТАЦІЯ ДО ДЕМОНСТРАЦІЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ СОЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Зосім, Ольга Леонідівна

URI: http://elib.nakkkim.edu.ua/handle/123456789/4002

Дата: 2020

Короткий опис(реферат):

Анотація до демонстрації кваліфікаційної сольної програми : ме-тодичні рекомендації щодо виконання та оформлення для здобувачів освітнього рівня «Бакалавра» спеціальності 025 «Музичне мистецтво» / розроб. О. Л. Зосім. Київ : НАКККіМ, 2020. 13 с.

Суть розробки, основні результати:

Анотація до демонстрації кваліфікаційної сольної програми має містити титульний аркуш (додаток А), зміст, вступ, основну частину (поділену на підрозділи), висновки, список використаних джерел (до-даток Б), додатки (за необхідності). Обсяг анотації до демонстрації кваліфікаційної сольної програми має складати 1,5–2 авторські аркуші (або 30–40 сторінок). У змісті слід указати найменування та номери початкових сторі-нок структурних частин (вступ, підрозділи) основної частини, а також висновки, список використаних джерел, додатки (якщо вони є). Вступ (2–3 сторінки) має містити розділи, що описані нижче. Актуальність теми. Актуальним для музичного мистецтва є будь-яке об’єктивне дослідження, яке розглядає цей вид художньої ді-яльності в теоретичній, історичній, практичній і педагогічній площині. Актуальність теми зумовлена необхідністю висвітлити окремі, недо-статньо досліджені аспекти музичного мистецтва, зокрема питання ви-конавства вокальної музики – академічної та естрадної. Мета роботи повинна окреслювати результат, який сподівається отримати її автор. Об’єкт і предмет дослідження співвідносяться як загальне та ча-сткове. Об’єкт дослідження – це частина об’єктивної реальності, яка на теперішньому етапі є полем розгляду. Предмет – це елемент, части-на, властивість об’єкта або ж певний кут зору, під яким вивчають об’єкт. Матеріалом роботи є вокальні твори, які виконує здобувач у кваліфікаційній сольній програмі. Методи дослідження – це наукові положення та принципи, які застосовують при написанні анотації. Методи поділяють на теоретич-ні (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, аналогія, систематизація, класифікація й ін.) та емпіричні (експеримент, спостереження, опис, ан-кетування, опитування й ін.). Вибір методів зумовлений предметом і його метою. Практичну значимість розкривають через рекомендації автора про можливе впровадження одержаних результатів у навчальній і фа-ховій сферах або відомості про наслідки безпосереднього їх впрова-дження. Структура роботи має її короткий опис із зазначенням розділів, кількості використаних джерел та обсягу. Основна частина (20–30 сторінок) анотації складається з 6 під-розділів, кожен з яких присвячений характеристиці виконуваних тво-рів. Назви підрозділів повинні зазначати музичний твір, який у ньому проаналізовано. Обсяг кожного підрозділу зазвичай коливається від 4 до 6 сторінок. Обсяг матеріалу в підрозділах має бути викладений пропорційно. Кожен підрозділ має висвітлити такі параметри аналізованого твору. 1. Назва твору, рік написання, відомості про авторів твору, коро-тку характеристику його творчого доробку. 2. Визначення стильової приналежності твору. 3. Жанр та форма музичного твору. 4. Аналіз поетичного тексту. 5. Аналіз засобів музичної виразності (авторські вказівки, ладото-нальний план, мелодія, темп, ритм, динаміка). 6. Музична драматургія (інтонація, фразування, кульмінація). 7. Взаємодія вокальної та інструментальної партій. 8. Аналіз вокально-технічних труднощів. 9. Аналіз засобів сценічної виразності (міміка, жест, мізансцена). Висновки (2–3 сторінки) слід робити у вигляді окремих лаконіч-них положень і тверджень без аналізу, доказів, цитат, посилань на лі-тературні джерела тощо. Вони повинні давати чітку відповідь на пи-тання, чи досягнуто поставлену мету роботи. Завершують висновки розкриттям перспектив досліджуваної теми, форм і методів її подаль-шого вивчення. Список використаних джерел повинен мати наскрізну нумера-цію. Усі джерела необхідно подавати мовою оригіналу в абетковому (за прізвищем першого автора або першою літерою назви публікації) порядку або в послідовності їх згадування (посилання на них, циту-вання) у тексті курсової роботи. Бібліографічний опис літератури, електронних ресурсів повинен відповідати чинним державним стандартам: ДСТУ 8302:2015 «Інфор-мація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні вимоги та правила складання», чинний з 01.07.2016 р. Додатки є продовженням анотації на наступних її сторінках. Во-ни містять допоміжний матеріал, який є необхідним для повного сприйняття роботи: таблиці, ілюстрації, малюнки, фотографії тощо. Кожен додаток слід розміщувати на окремому аркуші. Додаток пови-нен мати заголовок, який друкують над його текстом дрібним шри-фтом, перше слово – з великої літери і розташовують симетрично до тексту: над заголовком посередині рядка друкують слово Додаток і літерну позначку великою літерою. Додатки слід позначати послідов-но великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, наприклад: Додаток А, Додаток Б… Один додаток позначають як Додаток А. Кожен додаток має відповідати тексту роботи, а текст – додатку. В основному тексті слід указувати в дужках номер додатка.

Показати повний опис матеріалу