Етнічна та національна ідентичності: вектори розвитку

Abstract

Метою роботи є концептуалізація феноменів «етнічна» та «національна» ідентичності та визначення векторів їх розвитку. Методи дослідження ґрунтуються на фундаментальних принципах історико культурологічного аналізу. Методологічним ядром дослідження є компаративний аналіз етнічної та національної ідентичностей у хронотопі як складних соціокультурних систем. Наукова новизна полягає у концептуалізації дихотомії етнічна-національна ідентичність крізь призму культурного коду. Обґрунтовано, що в умовах сучасної модернізації співвідношення між етнічною та національною складовими ідентичності залежить від напрямку їх векторів розвитку: а) коли вектори паралельні й однаково орієнтовані (наприклад, коли одна з етнічних спільностей монополізує владу), відбувається редукція національної ідентичності до етнічної; б) коли вектори паралельні, але протилежно орієнтовані (наприклад, коли етнічна спільнота прагне визнання свого права на політичне самовизначення), національна ідентичність стикається з інтересами етнічної спільності, вступаючи з нею у протиборство. Висновки. У межах конструктивізму проаналізовано феномен етнічної ідентичності як соціальний конструкт та розкриті чинники відхилення від даної моделі (зокрема, адаптація до навколишнього середовища, акультурація, порушення демографічного балансу між різними групами), що викликають її варіативність. Проаналізовані системні характеристики та основні концептуальні складові національної ідентичності (внутрішня та зовнішня), визначені чинники ослаблення соціальних зв’язків як наслідок процесів глобалізації, зростання ентропії та інформаційної експансії у суспільстві. Розглянуті типові моделі взаємодії етнічної та національної ідентичностей.