Феномен міжжанрової діалогічності в камерно-інструментальній творчості українських композиторів: кінець ХХ – початок ХХІ століття

Abstract

Метою роботи є дослідження феномена міжжанрової діалогічності у камерно-інструментальній музиці українських композиторів кінця ХХ – початку ХХІ століття. Методологія. Застосовано музикознавчий, структурносемантичний, порівняльно-текстологічний методи дослідження жанрово-стильової належності, художньо-образної сфери, символічної мови творів камерно-інструментальної музики. Наукова новизна дослідження полягає у таких положеннях: визначено основні тенденції жанротворення у техніко-композиційній практиці постмодерної доби; виокремлено жанрово-типологічні новації української камерно-інструментальної музики; висвітлено сутність явища жанрової інтерференції у камерно-інструментальній творчості; з'ясовано вплив феномену міжжанрової діалогічності на процес формування нової ієрархії системи ансамблевих жанрів в українському камерно-інструментальному мистецтві. Висновки. На стику ХХ–ХХІ століть полістилістичні пошуки музичного мистецтва, сценарність, драматургічність художньо-музичного мислення, суміщення техніко-композиційних та виражальних засобів різних видів мистецтв значно впливають на процес жанротворення. Аналіз жанрово-типологічних новацій камерно-інструментальної музики сучасних українських композиторів виявляє особливе значення феномена міжжанрової діалогічності, яке полягає: в оновленні, "переінакшенні" моножанрів старої традиції з позицій виражальних можливостей сучасної стилістики та інструментарію, що створює діалогічну вісь (комплементарного або антитетичного характеру); відображенні принципу вільного діалогу в синтезі або інтерференції музичних та позамузичних жанрових засобів у ліброжанрах нової музики, які не набули стійкого жанрового знаку; виникненні феномена жанрової інтерференції як вияву міжжанрової діалогічності у синергетичній інтеграції жанрових ознак камерно-інструментальної та камерно-вокальної або оркестрової музики, що призводить до появи поліжанрів гібридної структури; включенні камерно-інструментальних творів до макроциклів – спільного діалогічного поля культурно-історичної, стильової та жанрової пам'яті.