Abstract:
Метою роботи є аналіз комунікативних практик під час військового часу. Методологічною основою
дослідження є загальнонаукові методи аналізу: історизм, систематизація, порівняння та узагальнення
досліджуваної проблеми. До аналізу комунікаційних практик використано феноменологічний підхід.
Міждисциплінарний підхід дозволив залучити наукові доробки з галузей культурології, філософії, етики та
психології. Наукова новизна: вперше проаналізовано комунікативні практики в умовах військові агресії.
Висновки. Комунікативні практики як способи взаємодії спрямовані на передачу інформації та породження
смислів, створення, відтворення та перетворення соціальної реальності, породження почуття залученості у
взаємодію з іншими, а, значить, згуртованості та ідентифікації співтовариств та самоідентифікації індивідів.
Інформація може передаватись та отримуватись не тільки за допомогою мас-медіа, інтернету, ЗМІ, а й за
посередництвом мистецьких програм, творів мистецтва, акцидентної продукції тощо. Поняття «миролюбні
комунікативні практики» можна застосовувати до рекреаційних практик, емпатійних, таких, що мають на
меті нести позитивну, життєстверджуючу інформацію, корисну для перемоги над загарбником, це
комунікативні практики, здатні створювати різні психічні ефекти – від простого відволікання, розважання –
до переживання на рівні катарсису. Мистецтво воєнного часу виникає як найбільш безпосереднє
зображення війни, яке документує суворі умови та боротьбу під час конфлікту, а також рефлексію на події.
Description:
The purpose of the article is to analyze communicative practices during wartime. The methodological basis
of the research is general scientific methods of analysis: historicism, systematization, comparison, and
generalization of the researched problem. A phenomenological approach was used to analyze communication
practices. The interdisciplinary approach allowed to involve scientific achievements in the fields of culturology,
philosophy, ethics, and psychology. Scientific novelty: for the first time communicative practices in the conditions
of military aggression are analyzed. Conclusions. Communicative practices as ways of interaction are aimed at
transmitting information and generating meanings, creating, reproducing and transforming social reality, generating
a sense of involvement in interaction with others, and hence cohesion and identification of communities and self identification of individuals. Information can be transmitted and received not only through the media, the Internet,
the media, but also through art programs, works of art, accident products and more. The concept of "peaceful
communicative practices" can be applied to recreational practices, empathetic, aimed at carrying positive, life affirming information useful for victory over the invader, these are communicative practices that can create various
mental effects from simple distraction, entertainment - to experience levels of catharsis. The art of wartime emerges
as the most direct depiction of war, documenting harsh conditions and struggle during the conflict, as well as
reflection on events.