Відновлення Києво-Подільської Покровської церкви в 1950-х роках: монументальний живопис Лідії Спаської

Abstract

Мета роботи – з’ясувати історію виникнення живопису Лідії Спаської під час відновлення КиєвоПодільської Покровської церкви в 1950-х роках, окреслити його іконографічні та стильові особливості. Методи дослідження ґрунтуються на застосуванні архівних та бібліографічних пошуків, які дали змогу висвітлити невідомі факти; іконографічного й іконологічного методів, щоб розібрати розвиток сюжетів, а метод порівняльної оцінки дав можливість з’ясувати особливості підходу мисткині до їх трактування. Наукова новизна статті полягає у введені до наукового обігу раніше не відомих матеріалів про участь Л. Спаської у відновленні Києво-Подільської Покровської церкви у 1950-х роках; першій спробі іконографічного та іконологічного аналізу виконаних нею в цьому процесі монументальних творів. Висновки. Встановлено, що Лідія Спаська була авторкою монументального живопису Києво-Подільської Покровської церкви: її пензлю належали роботи: «Покладення до гробу» та «Воскресіння» у конхах; «Вознесіння Божої Матері» і «Явлення Божої Матері на горі Почаївській» у раменах; розписи барабана центральної бані та підпружних арок. До нашого часу в первісному вигляді ці роботи не збереглися. Іконографія зображень дає підстави вважати, що Л. Спаська не використовувала сталі сюжети, а на основі своїх знань та досвіду намагалася їх інтерпретувати чи адаптувати на бажання замовника, що доводить їх іконографічний аналіз. Композиції всіх робіт підпорядковані архітектурному простору й органічно сприймаються в загальному інтер’єрі храму. У живописі Л. Спаська зосереджувала увагу на тонкому моделюванні обличчя, приділяючи йому підвищену увагу, тоді як одяг і тло виконувала більш узагальнено; постаті характеризуються виразними силуетом і рухом. Втрати та пізніші поновлення розписів не дають змогу зробити загальні висновки стосовно колориту і його особливостей.