Короткий опис(реферат):
Мета статті – виявлення поетико-інтонаційної унікальності «Шукачів перлів» Ж. Бізе в контексті жанровостильового канону французької ліричної опери. Методологія роботи має комплексний характер і базується на
поєднанні засад культурологічного, історико-типологічного, герменевтичного та жанрово-інтонаційного
досліджень. Наукова новизна статті визначена тим, що в ній уперше розглянуто жанрово-стильову та духовносмислову специфіку «Шукачів перлів» Ж. Бізе в річищі поетики французької ліричної опери. Висновки. Лірична
опера – яскравий етап у розвитку французького музичного театру середини та другої половини XIX століття.
Опозиційність цього жанру щодо «великої» опери водночас не виключає їх взаємовпливу, що проявляється в
антитезах особистої драми головних героїв, облагороджених високим почуттям любові, та патріархальних
настанов середовища, у якому вони перебувають. Це визначило й стильову специфіку ліричної опери,
сформованої на перетині романтичної та бідермаєрівської традицій. Містеріальна ґенеза європейського
музичного театру позначилася в ліричній опері в потенційній спрямованості доль її головних героїв до духовного
преображення. Романтико-екзотична опера Ж. Бізе «Шукачі перлів», створена 1863 року, заснована на
драматичній історії жриці, яка порушила обітницю, проте щасливо уникла покарання. Жанровий канон ліричної
опери проявляється в названій опері в апелюванні до орієнтального сюжету, у наявності традиційної для ліричної
опери драми любові, що суперечить загальноприйнятим патріархальним нормам духовно-релігійного порядку,
які є домінантними для соціуму, де перебувають головні герої, у значній ролі жанрових сцен, що узагальнено
відтворюють у межах європейської музичної традиції без відповідних фольклорних цитат екзотичний колорит,
заданий сюжетом (квінтові бурдони, суттєва роль метро-ритмічного чинника та тембральності ударних,
фігуративно-імпровізаційний тип вокальної партії Лейли-жриці).
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the study is to reveale the poetic and intonation uniqueness of G. Bizet’s “The Pearl Fishers” in the
context of the genre-style canon of French lyric opera. The methodology of the work has a complex nature and is based on a
combination of the principles of cultural, historical-typological, hermeneutic, and genre-intonation studies. The scientific
novelty of the work is determined by the fact that it examines for the first time the genre-stylistic and spiritual-meaning specifics
of G. Bizet’s “The Pearl Fishers” in the realm of the poetics of French lyric opera. Conclusions. Lyrical opera is a bright stage
in the development of French musical theatre in the middle and second half of the 19th century. The opposition of this genre in
relation to “grand” opera at the same time does not exclude their mutual influence, which is manifested in the antitheses of the
personal drama of the main characters, ennobled by a high sense of love, and the patriarchal instructions of the environment in
which they are. This also determined the stylistic specificity of lyric opera, formed at the intersection of romantic and
Biedermeier traditions. The mysterious genesis of the European musical theatre was reflected in the lyric opera in the potential
direction of the fate of its main characters towards spiritual transformation. G. Bizet’s romantic-exotic opera “The Pearl
Fishers”, created in 1863, is based on the dramatic story of a priestess who broke her vow and her lucky escape from punishment.
The genre canon of the lyric opera is manifested in the named opera in the appeal to the oriental plot, in the presence of a
traditional love drama for lyric opera, which is in contradiction with the generally accepted patriarchal norms of the spiritual
and religious order, which are dominant in the society in which the main characters live, in a significant the role of genre scenes,
which generally reproduce within the framework of the European musical tradition, without corresponding folklore quotes, the
exotic flavour given by the plot (fifth-note bourdons, the essential role of the metro-rhythmic factor and the timbre of percussion,
the figurative-improvisational type of the vocal part of Leila the priestess).