Короткий опис(реферат):
Мета статті полягає в проведенні культурологічної рефлексії щодо технології нейролінгвістичної взаємодії
режисера та актора в процесі міжособистісної комунікації під час роботи над постановкою вистави. Методологія
дослідження відповідно до культурологічного дискурсу базується на використанні комплексу загальнонаукових
та конкретнонаукових методів. З метою дослідження проблеми в історичній послідовності застосовано
історичний метод. Висвітлення та аналітичний вимір складових компонентів досліджуваної проблеми
потребували застосування системно-аналітичного методу. З метою вивчення нейролінгвістичних технологій як
культуротворчої парадигми в галузі сценічного мистецтва застосовано системно-структурний метод аналізу
системи взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів. Герменевтичний метод застосовано щодо культурологічної
рефлексії творчої взаємодії режисера й актора та інтерпретації теоретичних положень досліджуваної проблеми.
Для виведення загальних висновків статті застосовано метод узагальнення. Наукова новизна полягає в
культурологічній рефлексії творчої взаємодії режисера й актора та розгляді нейролінгвістичних технологій як
культуротворчої парадигми в галузі сценічного мистецтва. Висновки. Аналіз порушеного в статті питання щодо
культурологічної рефлексії творчої взаємодії режисера й актора дав змогу констатувати важливість використання
нейролінгвістичних технологій як культуротворчої парадигми в галузі сценічного мистецтва. З’ясовано, що
нейролінгвістичні технології, незалежно від конкретної мети чи змісту, безпосередньо спрямовані на творчу
взаємодію режисера й актора, становлять гармонічну цілісність та завжди можуть бути використані задля
встановлення творчого тандему під час постановки вистави. Показано, що використання нейролінгвістичних
технологій у процесі комунікації сприятиме кращому взаєморозумінню між суб’єктами творчого процесу й
протегуватиме чіткий взаємозв’язок між режисером та актором під час роботи над постановкою вистави.
Урахування нейролінгвістичних особливостей пріоритетного сенсорного каналу актора, використання у
творчому процесі технік віддзеркалення, підлаштування та якоріння отриманого результату дозволять
встановити рапорт між режисером та актором, а режисер зможе усвідомлено вести актора протягом усього
творчого процесу, що сприятиме абсолютній взаємодії актора й режисера. Отже, культурологічна рефлексія
творчої взаємодії режисера та актора уможливила висвітлення комплексу художніх принципів, які чітко
працюють, є адекватними щодо їх призначення, продукують дієві результати та цілком відповідають характеру
та змісту культуротворчої парадигми сучасного сценічного мистецтва.
Суть розробки, основні результати:
The purpose of the article is to conduct a cultural reflection on the technology of neurolinguistic interaction
between the director and the actor in the process of interpersonal communication when working on staging a performance.
The methodology of research is in accordance with the culturological discourse and is based on the application of a set
of general scientific methods for specific scientific methods. In order to study the problem in historical sequence, the
historical method is applied. Illumination and analytical measurement of the constituent components of the problem under
study required the use of a system-analytical method. In order to study neurolinguistic technologies as a cultural paradigm
in the field of performing arts, a system-structural method for analysing a system of interconnected and interacting
elements is applied. The hermeneutic method is used for cultural reflection of the creative interaction between the director
and the actor and the interpretation of the theoretical provisions of the problem under study. To draw the general
conclusions of the study, the method of generalisation is applied. Scientific novelty lies in the cultural reflection of the
creative interaction between the director and the actor and the consideration of neurolinguistic technologies as a cultural
paradigm in the field of performing arts. Conclusions. An analysis of the question raised in the article about the cultural
reflection of the creative interaction between the director and the actor made it possible to state the importance of using
neurolinguistic technologies as a cultural paradigm in the field of performing arts. It was found that neurolinguistic
technologies, regardless of the specific purpose or content, are directly aimed at the creative interaction between the
director and the actor, constitute a harmonic integrity and can always be used to establish a creative tandem when staging
a performance. It is shown that the use of neurolinguistic technologies in the process of communication will contribute to
a better mutual understanding between the subjects of the creative process and will favour a clear relationship between
the director and the actor when working on the performance. Taking into account the neurolinguistic features of the actor’s
priority sensory channel, using the techniques of reflection, adjustment and anchoring of the result obtained in the creative
process will contribute to establishing a rapport between the director and the actor, will allow the director to consciously
lead the actor throughout the entire creative process of working on staging the performance and will lead to the interaction
between the director and the actor. Consequently, the culturological reflection of the creative interaction between the
director and the actor made it possible to illuminate the complex of artistic principles that clearly work, are adequate to
their purpose, give effective results and fully correspond to the nature and content of the cultural paradigm of modern
stage art.