Abstract:
Мета статті – визначити гармонізуючі інтенції модного диспозитиву як певної системи заперечення
глобалізаційних впливів у вигляді нівеляції та спрощення культурних практик сучасності. Методологія
дослідження визначається феноменологічним та діалектичним методами, що дали змогу визначити образні
трансформації моди як системну цілісність культуротворення. Наукова новизна статті. Диспозитив моди в
широкому контексті як можливість звернення до власних витоків є адекватним шляхом самоздійснення українського
національного етосу, української вдачі. Якщо не вийти на цей глобалізм, широкий масштаб діалогу культур, масштаб
протиставлення націй, легко потрапити в полон вестернізації, колонізації культури України. Культурні практики,
зокрема мода, можуть зупинити нівеляцію, вестернізацію як тип західного технологічного перевтілення країн,
що сліпо наслідують певні культурні зразки. Висновки. Глобалізація як трансцендування межі, маркетизація і
транзитологія – це певні системи стратифікації розвитку, які не можуть бути застосовані до культури загалом.
Вони можуть бути зазначені лише в межах певних констеляцій економічного зразка та виробничих відносин, але
не можуть охарактеризувати культуру як тип цілісності. Культура повсякдення, до якої умовно відноситься і
мода, надзвичайно швидко адаптує зовнішні впливи, орієнтована на модний дискурс як систему гармонізації
протиріч. Формується відповідальність за всі диспозиції, диспозитиви, які утворюються як перманентна даність
діалогу, передусім діалогу культур. Утворюється планетарний горизонт, який є широким ситуативним виміром
глобалізаційних спонук, що реалізується як сучасна ідеологія імагінації, світобудівництва в моді.
Description:
The purpose of the article is to determine the harmonising intentions of fashion dispositive as a certain system
of denial of globalisation influences in the form of leveling and simplification of modern cultural practices. The research
methodology is determined by phenomenological and dialectical methods that help specify the figurative transformations
of fashion as a systemic integrity of cultural creation. Scientific novelty of the article. The dispositive of fashion in a
broad context as an opportunity to refer to one's own origins is an adequate way of self-realisation of the Ukrainian
national ethos and of Ukrainian character. If one does not come to this globalism, the wide scale of the dialogue of
cultures, the scale of opposition of nations, it is easy to fall prey to westernisation, colonisation of the culture of Ukraine.
Cultural practices, particularly fashion, can stop leveling, westernisation as a type of western technological reincarnation
of countries that blindly follow certain cultural patterns. Conclusions. Globalisation as the transcendence of boundaries,
marketization, and transitology are certain systems of stratification of development that cannot be applied to culture as a
whole. They can be indicated only within certain constellations of the economic model and production relations, but
cannot characterise culture as a type of integrity. Everyday culture, which conditionally includes fashion, adapts extremely
quickly to external influences, is oriented to fashionable discourse as a system of harmonising contradictions.
Responsibility is formed for all dispositions, dispositives, which are formed as a permanent given of the dialogue, first of
all, the dialogue of cultures. A planetary horizon is formed, which is a broad situational dimension of globalisation
impulses, which is realised as a modern ideology of imagination and world-building in fashion.