Abstract:
Мета статті – виявити особливості сучасних практик цифрового паблік-арту як однієї з нових форм
мистецтва ХХІ ст., що активно взаємодіє з міським простором. Методологія дослідження. Застосовано метод
системного аналізу та синтезу (для розгляду практик цифрового паблік-арту як частини сучасного мистецтва),
метод культурно-історичного аналізу (для вивчення тенденцій розвитку паблік-арту початку ХХІ ст.),
типологічний метод та метод компаративного аналізу (для виявлення особливостей і типологізації практик
цифрового паблік-арту, а також визначення їх відмінностей) та ін. Наукова новизна. Досліджено сучасні
цифрові практики паблік-арту; розглянуто художні інтервенції медіаарту в публічний простір як засіб
соціального втручання; на основі компаративного аналізу виявлено відмінності між практиками цифрового
паблік-арту як самостійного піджанру паблік-арту, що створюється, керується і поширюється і кіберпросторі.
Висновки. Цифровий паблік-арт – унікальна форма існування сучасного мистецтва поза художньої
інфраструктури, що створюється та поширюється в громадському просторі завдяки кібертехнологіям з метою
проблематизації різноманітних актуальних питань як безпосередньо мистецтва початку ХХІ ст., так і простору,
у якому воно представлене. На сучасному етапі об’єкти цифрового паблік-арту – невід’ємна частина
урбаністичного простору. Незважаючи на наявність нових технічних засобів презентації, паблік-арт зберігає
зв’язок з концептуальними проблемами (створення ідентичності та інклюзивна участь спільнот). Цифрові
практики паблік-арту відповідають естетиці постмодернізму, відповідно до якої важливим є подолання вакууму,
певної замкнутості художньої практики, осмислення онтологічних станів. Демонструючи ідею доступності
культурного колажу сучасного простору, вони унаочнюють тенденцію трансгресивних процесів кордонів
культурної форми, наближення масової та елітарної культури. Основними характеристиками цифрових практик
паблік-арту є: інтерактивність, технологічність, динамічність, атрактивність та соціальність.
Description:
The purpose of the article is to identify the peculiarities of contemporary practices of digital public art as one of
the new forms of art of the twenty-first century that actively interacts with urban space. Research methodology. The
method of systematic analysis and synthesis (to consider digital public art practices as part of contemporary art), the
method of cultural and historical analysis (to study the trends in the development of public art at the early twenty-first
century), the typological method and the method of comparative analysis (to identify the features and typology of digital
public art practices, as well as to determine their differences). Scientific novelty. Contemporary digital practices of public
art are studied. Artistic interventions of media art in public space as a means of social intervention are considered. On the
basis of comparative analysis, the differences between the practices of digital public art as an independent subgenre of
public art created, managed, and distributed in cyberspace are revealed. Conclusions. Digital public art is a unique form
of contemporary art existence outside the artistic infrastructure, which is created and disseminated in public space through
cyber technologies in order to problematise various topical issues of both the art of the early twenty-first century and the
space in which it is presented. At the present stage, digital public art objects are an integral part of the urban space. Despite
the availability of new technical means of presentation, public art remains a connection with conceptual issues (identity creation and inclusive community participation). Digital practices of public art in line with the aesthetics of
postmodernism, according to which it is important to overcome the vacuum, a certain isolation of artistic practice, and to
understand ontological states. Demonstrating the idea of accessibility of the cultural collage of the contemporary space,
they illustrate the tendency of transgressive processes of the boundaries of cultural form, the convergence of mass and
elitist culture. The main characteristics of digital practices of public art are interactivity, technology, dynamism,
attractiveness, and sociality.