Abstract:
Мета роботи – дослідження дефініцій «артринок» та «бренд митця» в першій третині ХХІ століття,
а також аналіз шляхів просування сучасних брендових художників на артринку. Методологія дослідження полягає в
застосуванні компаративного, емпіричного та теоретичного методів. Такий методологічний підхід дозволяє
проаналізувати інструменти популяризації сучасних українських та зарубіжних митців. Наукова новизна
полягає в новому погляді на дефініцію «артринок» у порівняльному розкритті дефініції «бренд митця» через
дослідження некомерційних соціокультурних проєктів на тлі комерційних артпроєктів, спрямованих на
отримання грошових прибутків. Висновки. Соціокультурне проєктування роботи менеджерів сучасного
українського комерційного та некомерційного сегментів артринку відповідає алгоритмам планування класичного
ринку, має таких учасників ринкових відносин, як виробник мистецького продукту, продавець, споживач,
алгоритми ціноутворення, рекламування тощо. На артринку впроваджені маркетингові алгоритми популяризації
творчості митців, просування мистецьких брендів. На сучасному світовому артринку кожний особистий бренд митця є
унікальним соціокультурним проєктом, одним з основних критеріїв ціноутворення на предмети мистецтва.
Сучасний український артпростір відповідає вимогам світового артринку, є конкурентоспроможним, має простір
державних, муніципальних закладів та установ, а також комерційний простір аукціонів, ярмарків, галерей.
Description:
The purpose of the article is to study the definitions of the art market and the artist's brand in the first third of the
21st century, as well as to analyse the ways of promoting contemporary branded artists on the art market. The research
methodology consists in the application of comparative, empirical, and theoretical methods. This methodological approach
allows to analyze the tools of popularization of modern Ukrainian and foreign artists. The scientific novelty lies in a new
approach to the definition of "art market", in the comparative disclosure of the definition of "artist’s brand" through the study
of non-commercial socio-cultural projects against the background of commercial art projects aimed to generate monetary
income. Conclusions. The socio-cultural design of the work of managers of the contemporary Ukrainian commercial and noncommercial segments of the art market corresponds to the planning algorithms of the classical market, and includes such market
participants as the producer of an artistic product, the seller, the consumer, pricing algorithms, and advertising. The art market
has implemented marketing algorithms for popularising artists' work and promoting art brands. In the modern global art market,
each artist’s personal brand is a unique socio-cultural project and one of the main criteria for pricing artworks. The contemporary
Ukrainian art space meets the requirements of the global art market, is competitive, and includes state and municipal institutions
and facilities, as well as the commercial space of auctions, fairs, and galleries.