Концептуалізація медіатизації культури: зарубіжний досвід конституювання

Abstract

Мета статті – узагальнити зарубіжний досвід конституювання медіатизації загалом та медіатизації культури зокрема. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція) методів вивчення медіатизації як соціального інституту. Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні напрацювань зарубіжних вчених, що сприятиме конституюванню українською науковою спільнотою медіатизації як соціального метапроцесу, зокрема виокремленню його стадій та з’ясуванню соціокультурних наслідків, які, безсумнівно, мають амбівалентний характер. Висновки. Наголошено, що звернення до проблеми медіатизації культури актуалізоване необхідністю осмислення своєрідності цього процесу та з’ясування його специфіки з метою пояснення взаємовпливу мас-медіа, соціальних інститутів та суспільства. Виокремлено ключові погляди провідних зарубіжних медіологів щодо процесу медіатизації, його властивостей, ролі у сучасному соціумі, взаємозв’язку медіатизації культури та суспільства з технологічними зрушеннями. Підсумовано, що медіатизація – динамічний, амбівалентний і багатошаровий процес, це домінуючий чинник у розвитку суспільства, який за своїми наслідками осмислюється на рівні інших масштабних перетворювальних процесів. Акцентовано, що концепції медіатизації намагаються пояснити тривалі процеси взаємозв’язку між змінами засобів масової інформації та соціокультурними змінами, утім, медіатизація й досі є лише теоретичним напрямом, а не сформованою теорією, вимагаючи вироблення стратегій її вивчення.