Стилістичні риси національної китайської вокально-пісенної творчості

Abstract

Метою статті є визначення національних стилістичних ознак китайської вокально-пісенної культури відповідно до регіональних характеристик, а також у процесі соціокультурних змін країн. Серед основних завдань дослідження було висвітлити значення музичного фольклору Китаю відповідно до його місця у композиторській творчості, а також у контексті соціокультурних змін. Методологічною базою дослідження стали: діалектичний метод, як спосіб виокремлення стильових складових творчості китайських композиторів як єдності традицій і новацій; дедуктивний метод обумовлений спрямованістю дослідження від загального (соціо-історичного контексту) до конкретного (звернення до жанру); історико-культурологічний метод – для виявлення загальних стильових закономірностей естетико-світоглядного і соціокультурного рівнів у контексті історичних змін; елементи жанрово-стильового аналізу – для виявлення жанрової складової камерно-вокальної музики. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в українському науковому просторі розглянуто вплив національних традицій як перманентну якість вокально-пісенної творчості; поглиблено вивчення регіональної складової відповідно до розвитку китайської вокально-пісенної культури. Висновок. Результатом дослідження стало висвітлення китайської вокально-пісенної творчості як синтезу фольклорних та академічних впливів, де центральне значення мають фольклорні, пов'язані з особливостями фонетики та лексики, інтонації національної мови. У своєму розвитку та становленні композиторська вокально-пісенна школа Китаю створила потужну базу, що визначила подальший вектор китайської пісенної культури у цілому, а саме вокальні обробки народних мелодій, які логічно увійшли до жанру камерно-вокальної музики, де національно-стилістичні витоки у подальшому перетнулися з моделями західного пісенно-романсового стилю.