Мода як культурна практика: ідентифікація за основними характеристиками

Abstract

Мета статті – визначити і охарактеризувати особливості моди як культурної практики. Методологія дослідження. Мода як полісемантичний феномен вимагає відповідного підходу для своєї об'єктивізації у наукових розвідках. Останнє не обмежується однією науковою сферу, а спирається на міждисциплінарну методологію. Тому в дослідженні використано інклюзивне поєднання низки підходів, інтегрованих з культурології, соціології, психології, а також відповідних методів. Наукова новизна полягає у визначенні і обґрунтуванні основних характеристик моди як культурної практики. Висновки. Основними характеристиками моди як культурної практики є: динамічність і мінливість (постійно змінюється та схильна до різних соціокультурних впливів); історичне підґрунтя та спадкоємність (має історичне підґрунтя, слугує формою вираження культурної ідентичності та способом встановлення зв'язку з попередніми поколіннями); соціально-комунікативна природа (є засобом комунікації, вираження статусу та приналежності до певної групи); діалектичність і амбівалентність (втримує суперечність між прагненням до оригінальності та підпорядкуванням іншим чи попереднім модним течіям, індивідуальністю і конформізмом, інноваційністю та прагненням зберігати усталений порядок, універсальністю та підтримкою місцевого культурного контексту, комерціалізацією і потенціалом тригера соціальних змін); культурна універсальність (втримує у структурі культурні універсалії: зручність, корисність, комфорт, практичність, естетичність, красу). Загалом мода як культурна практика є динамічним феноменом, який відбиває різноманітність і складність сучасної культури. Вона є засобом вираження способу життя та смислових систем культури, підтримки соціальних зв'язків та ідентичності, формування соціокультурних трендів тощо. Визначені характеристики дають змогу констатувати, що мода як важливий феномен культури, невід'ємна складова способу побутування – це культурна практика, яка, з одного боку, реагує на всі соціокультурні зміни, а з іншого - відображає особливості певної історичної епохи та в змозі адекватно їх репрезентувати, виступаючи своєрідним індикатором і маркером трансформацій.