Музично-хореографічні експерименти в спільних проєктах Джона Кейджа та Мерса Каннінгема як досвід переосмислення традиції модерн

Abstract

Мета роботи – визначити вплив «філософії випадкового» на формування унікальних творчих методів тандему, що йшли врозріз з естетичними поглядами хореографії модерн; дослідити наріжні аспекти взаємодії принципів, механізмів драматургії, виразних засобів музично-хореографічного мистецтва у межах мистецького синтетичного феномену. Методологія дослідження включає історичний та аналітичний методи, методи компаративного та культурологічного аналізу. Наукова новизна полягає в аналізі трансформації північноамериканської хореографічної традиції модерн у спільних творчих проєктах Джона Кейджа та Мерса Каннінгема. На прикладі експериментальних творчих проєктів Дж. Кейджа та М. Каннінгема з’ясовано основні ознаки взаємодії музично-хореографічних структур у галузі синтетичних художніх практик. Висновки. Було визначено особливості творчої комунікації Дж. Кейджа та М. Каннінгема на прикладі спільної розробки та художнього втілення експериментальних естетичних концепцій. У контексті активного творчого діалогу з традицією північноамериканської хореографії модерн було виявлено спадковість естетичних ідей, яка стала основою формування мистецьких принципів тандему «Кейдж – Каннінгем». Проаналізовано значення алеаторичного методу як формотворчого принципу музично-хореографічного цілого у спільних художніх акціях вищезгаданого тандему. Визначено вплив «філософії випадкового» на формування унікальних творчих методів тандему, які йшли врозріз із естетичними поглядами хореографії модерн. Унікальним та неповторним результатом напруженої творчої взаємодії таких полярно-організованих особистостей стає той художній феномен, який актуалізує дослідницькі інтенції та рефлексії. Експериментальні алеаторичні практики Дж. Кейджа та М. Каннінгема у синтетичній парадигмі музичного та хореографічного мистецтва стали художнім опозитом суворо регламентованої концепції сюжетного балету М. Ґрем та невблаганно-детермінованої системи додекафонної техніки А. Шенберга. У широкому культурологічному сенсі це можна вважати унікальним симбіозом між раціональним Заходом та інтуїтивістським Сходом.