Філософська гелотологія: проблеми та перспективи

Abstract

Мета роботи – визначити основні перешкоди, які тривалий час заважали формуванню філософії сміху як окремого напряму, а також основним парадигмам теоретичного осмислення сміху. Методологія роботи: дослідження побудоване на міждисциплінарному інтегруванні провідних методів сучасної культурології та філософії. У статті на основі постмодерних практик інтертекстуальності та деконструкції, зокрема деконструкції класичної есенціальної філософії сміху, продемонстровано взаємодоповнення та практично рівнозначну цінність різноманітних підходів до пояснення феномену сміху. Також використано такі загальнонаукові методи дослідження, як аналіз та синтез. Наукова новизна роботи полягає в уточненні методологічних основ побудови сучасної теоретичної гелотології. Висновки. Сучасна теорія сміху має бути синтезом різноманітних методологічних дискурсів, базованому на концепції гетерогенності сміху та визнанні різноманітних «сміхів». У цьому контексті адекватною є метамодерністська за характером кумулятивна модель: ніщо в історії вивчення сміху не є «застарілим», або «хибним», окрім редукціоністської методології, яка намагається знайти раз і назавжди єдину, назавжди визначену «сутність сміху». Оскільки, як було показано в роботі, сміх є багатоаспектним феноменом, осмислення його різних форм є перманентним процесом, а отже, тема має безмежні перспективи подальшого дослідження.