Нові тенденції жанрової еволюції романтичної фортепіанної сонати: соната Еs-Dur D 568 Ф. Шуберта

Abstract

Мета роботи – виявити жанрово-стильову специфіку Сонати для фортепіано Еs-dur, D 568 Франца Шуберта в контексті жанрової еволюції романтичної фортепіанної сонати. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових методів, а також спеціальних методів сучасного музикознавства: музикознавчо- історичного; джерелознавчого; жанрово-стильового; узагальнюючого тощо. Провідними методами роботи стали музично-текстологічний та структурно-функціональний, спрямовані на виявлення основних циклічних та стильових особливостей фортепіанної сонати Еs-dur, D 568 Франца Шуберта. Наукова новизна роботи полягає в осмисленні нового підходу Франца Шуберта до трактування сонатного циклу, що відображає пошуки раннього романтика і відбиває романтизм та ґрунтовному аналізі фортепіанної сонати Еs-dur, D 568 композитора. Висновки. Доведено, що соната Франца Шуберта Еs-dur засвідчує новий підхід до сонатного циклу та жанрову еволюцію романтичної фортепіанної сонати, котра відображає романтичну філософію. Це вже чотиричастинна соната, де тонально відрізняється лише друга частина, решта частин створені в основній тональності. Три частини циклу написані у різних видах сонатної форми: перша частина – сонатна форма; друга частина – у формі три- п'ятичастинній із рисами сонатності та рондальності; фінал – у сонатній формі з епізодом замість розробки. Для багатьох елементів характерна багатотемність та тональна визначеність. У першій частині велике значення мають зв'язки та сполучні побудови контрастного типу, з якими поєднуються всі теми сонатної форми. Друга частина фортепіанної сонати єдина створена в мінорній тональності, що відповідає VI ступеню та вносить скорботний, але спокійний настрій. Третя частина сонати – досить традиційний Menuetto, написаний в основній тональності. Для фіналу характерна багатотемність, але не контрастна, яка доповнює єдиний лірико-танцювальний образ.