Abstract:
Мета статті – огляд важливих аспектів критичних студій у зарубіжному науковому дискурсі, спрямованих
на текстовий аналіз реаліті-шоу як жанру та телевізійного формату, що допомагають переосмислити його
статус як феномену «постдокументальної» культури. Методологія дослідження. У роботі використані, по-перше, критичний дискурс-аналіз, що дозволяє зрозуміти обмеженість і контрпродуктивність текстового
аналізу реаліті-шоу та допомагає розкрити конститутивний потенціал практик телевізійно-культурного
виробництва, по-друге, культурологічний підхід, який дав змогу визначити медіакультурні особливості реаліті-шоу та показати їх як елемент «постдокументальної» аудіовізуальної культури у ХХІ столітті. Наукова
новизна дослідження полягає в тому, що вперше крізь призму критики текстуального підходу розкрито
особливості реаліті-шоу як феномену «постдокументальної» аудіовізуальної культури. Висновки. Доведена
контрпродуктивність текстового підходу до концептуалізаії реаліті-шоу як жанру, адже його виробництво
суперечить загальній логіці та усталеному сприйняттю того, яким має бути текст. Ця жанроформа має більше
спільного не з певними жанровими традиціями чи текстовими особливостями, а з «обробкою реалій» на
перетині фактів і вигадок – переміщення уваги з тексту на його виробництво. Поширення телевізійних реаліті-програм ілюструє залежність індустрії від «реальності» як інструменту рекламного маркетингу та логіки
культурного виробництва. Стверджено, що під час концептуалізації телевізійних реаліті-текстів необхідно
звернути увагу на низку промислових і ринкових умов й потреб, що надає пріоритет практикам створення
тексту та контекстам, які формують практичні рішення, і дозволяє емпірично отримати доступ до
еволюціонуючої та мутуючої жанроформи реаліті-шоу.
Description:
The purpose of the article is to review important aspects of the critical studies in foreign scientific discourse
aimed at textual analysis of reality show as a genre and television format, which helps to reconsider its status as a
phenomenon of ―post-documentary‖ culture. The research methodology. The work uses, firstly, critical discourse
analysis, which allows us to understand the limitations and counterproductiveness of textual analysis of reality show
and helps to reveal the constitutive potential of television and cultural production practices, and, secondly, a cultural
approach, which allowed us to identify the media-cultural features of reality show and show them as an element of
―post-documentary‖ audio-visual culture in the XXI century. Scientific novelty of the research lies in the fact that for
the first time, through the prism of criticism of the textual approach, the peculiarities of reality show as a phenomenon
of ―post-documentary‖ audio-visual culture are revealed. Conclusions. It is proved that the counterproductiveness of
the textual approach to the conceptualisation of reality show as a genre, since its production contradicts the general
logic and the established perception of what a text should be. This genreform has more common with no certain genre
traditions or textual features, but with the ―processing of reality‖ at the intersection of fact and fiction, shifting attention
from the text to its production. The proliferation of reality TV programmes illustrates the industry‘s dependence on
―reality‖ as a tool for advertising marketing and the logic of cultural production. It is affirmed that during
conceptualising TV reality texts, it is necessary to pay attention to a number of industrial and market conditions and needs, which prioritises textual production practices and contexts that shape practical decisions, and allows for
empirical access to the evolving and mutating genreform of reality show.