ІНСТИТУЦІЙНІ МЕТАМОРФОЗИ УКРАЇНСЬКОГО ДОМУ В МУЗЕОЛОГІЧНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ

Abstract

Кваліфікаційна робота присвячена комплексному аналізу інституційних метаморфоз Українського дому - однієї з найвизначніших культурних інституцій Києва та України загалом. У центрі дослідження - осмислення багаторівневої еволюції функціонального призначення, ідеологічного змісту та культурно-суспільного статусу Українського дому в контексті музеологічній перспективи. У роботі проаналізовано історичну траєкторію розвитку інституції: від її первинної функції як Центрального музею В.І. Леніна, створеного в радянський період із чітко визначеним ідеологічним навантаженням, до сучасного культурного центру, який виконує роль майданчика для громадських подій, виставкових проєктів, наукових ініціатив та національного діалогу. Зміна статусу, форми діяльності та образу установи відображає ширші процеси декомунізації, переосмислення національної пам’яті та формування нових ідентичностей у пострадянській Україні. Особлива увага у дослідженні приділена аналізу інституційної пам’яті, просторової символіки, зміни наративів репрезентації історії, а також взаємодії установи з публікою. Український дім розглядається як інституційний хронограф, що втілює в собі різні етапи національного самовизначення та соціокультурної трансформації. Через призму музеології досліджується, наскільки потенціал цієї інституції відповідає сучасним викликам у сфері збереження, інтерпретації та презентації історико-культурної спадщини.