Стильова еволюція жанру баянної сонати у східнослов’янському інструментальному мистецтві другої половини ХХ – початку ХХІ століть

Abstract

Дисертація є дослідженням жанру баянної сонати у східнослов’янському інструментальному мистецтві другої половини ХХ – початку ХХІ століть. Розглянуто основні етапи зародження та еволюції жанру сонати. Виявлено індивідуальні композиторські підходи щодо формотворення, взаємодії різних жанрів та їх вплив на поняття сонатності. Проаналізовано загальні принципи тематичної структури, функції, особливості розвитку, їх вплив на формотворення. Сонатна форма розглядається за діалект-тичним принципом взаємодії музичного матеріалу, персоніфікації тематичного протиставлення. Створено цілісне уявлення про формування та розвиток жанру баянної сонати другої половини ХХ – початку ХХІ ст. на основі досліджень провідних музикознавців. Здійснено огляд праць, у яких розглядаються жанрово-стилістичні, фактурні, ритмо-формульні, тембральні та фольклорні особливості баянної сонати. Зазначено жанровий концепт баянної сонати, названо загальні поняття, які відображають певні структурні та формотворчі особливості цього жанру на основі індивідуальних зразків композиторської творчості. Виявлено, що музичний тематизм у баянній сонаті відіграє важливу роль як у формотворенні, так і у художньо-образному відтворенні змісту твору. Доведено, що рушійною силою динамічного розвитку баянної сонати є конфліктність та глибина суперечностей образних сфер, які перебувають у діалектичній взаємодії. Тембральні можливості баяна дають змогу композиторам активно експериментувати з колористичним збагаченням музичної тканини, зокрема, на формотворчому та структурному рівнях. Відзначено виконавську палітру баянного мистецтва ХХ – початку ХХІ ст. крізь призму академізації баяна та розвитку композиторської техніки за рахунок появи інноваційних прийомів звуковидобування.