Актуальність теми дослідження. Спадщина Тараса Шевченка - духовна основа, що сприяла формуванню нації українців, адже для усіх поколінь жителів України Кобзар став неперевершеним джерелом національної свідомості, чесним виразником національної ідеї, а також проявом сподівань на вільне та щасливе життя. Кобзарем впродовж недовгого життя була створена безліч незрівняних образів жінок, які не за лишають нас байдужими – вони зачаровують, запалюють та відкривають незвідані раніше грані духовного життя жінки. Українські дівчатка, молодиці, жінки виходять з-під пера та пензля Тараса Шевченка гарними, чарівними, тендітними, жертвенними – які готові на усе заради своїх дітей та свого кохання. Все це митець описує з любов’ю та відчутною душевною теплотою. В образах жінок та дівчат, що були створенні Великого Кобзаря поєднуються в одне ціле самі кращі почуття, які можуть відчувати українці – щирість, теплота, сердечність, лагідність. Базуються всі ці почуття на святості стану материнства, а також на тих найтонших невидимих ниточках, які являються собою зв'язок між кожною матір’ю та її дитятком. Підтвердження цьому знаходимо у працях дослідника Богдана Цимбалістого: «Коли запитали багатьох українців про їхнє дитинство, частіше чуються спогади, навіяні глибокою любов’ю і пієтизмом до матері»[5, 85]. Проте цікавим аспектом творчості митця можна вважати нове розуміння становлення жінки у суспільстві та переоцінку орієнтирів жіночого начала, що й зумовлює цікавість та актуальність даного дослідження.