Короткий опис(реферат):
Проведене дослідження раннього періоду творчості Івана Степановича Марчука дозволило нам окреслити загальні тенденції та прийти до певних висновків. А саме: Іван Марчук тісно пов’язаний з українським архетипом, він поетизує первинні природні образи, задіює підсвідомість та інтуїцію як ірраціональні складові свого творчого процесу. Таким чином, його твори, створені за допомогою символів і алегорій, закодованих смислів, спонукають до роздумів про вічне і минуще. Наїв на його полотнах трансформується з узагальнених образів у внутрішній світ переживань. Ритмічність техніки його зображень викликає у глядача музичні асоціації. Його твори насичені глибинною народністю, філософським змістом і водночас вражаючою простотою.
Суть розробки, основні результати:
Кожна картина Івана Марчука, якщо вдивлятися в неї хоча б хвилину, енергетично підключається до глядача, незалежно від бажання, наче якийсь портал, а краще сказати – жива людина – зі своїм характером, своєю історією, вона починає говорити, вона – і поема, і вистава, і кіно, і музика. Мабуть це і є магія, яку творить геній своїм вічним мистецтвом.